14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/7184/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №300/926/19 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Боршовський Т.І.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 25.04.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за віком позивача із врахуванням підвищення в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 08.09.2010, починаючи з 08.09.2010 та продовжувати виплату 30 % прожиткового мінімуму на майбутнє (пожиттєво).
В обгрунтування позову зазначає, що він має статус дитини війни і на нього поширюються державні соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, вважає, що має передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно. Зобов'язано Калуське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, який в задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує, що на виконання рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100 позивачу проведено перерахунок пенсії з нарахуванням підвищення як дитині війни, за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по липень 2011 року. Виплата ОСОБА_1 таких коштів проведена у березні - квітні та у травні, червні, липні 2011 року. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 № 745 встановлено підвищення дітям війни у відповідному розмірі. Щодо позовних вимог за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, які задоволено судом першої інстанції, то такі кошти виплачені управлінням у порядку та розмірі, що встановлені вищевказаною постановою.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.07.2002 (а.с.9) та отримує пенсію за віком.
Судом встановлено, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі про стягнення невиплаченої доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни задоволено: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області по не нарахуванню ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" та Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, та провести відповідні доплати за періоди: з 09.07.2007 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008 відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням виплаченої пенсії за ці періоди (а.с.10-12).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.01.2011 рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 залишено без змін (а.с.13).
На виконання вищевказаного рішення позивачу проведено перерахунок пенсії з нарахуванням підвищення, як дитині війни за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по липень 2011.
Сума доплати до пенсії ОСОБА_1 склала всього 5561,19 грн., яка виплачена у березні - квітні 2011 року за період по березень 2011 року включно в розмірі 2541,99 грн., та помісячні суми доплат в квітні-липні 2011 року, в розмірі 2481 грн.
Наведене підтверджується розпорядженнями управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області № 112452 від 21.02.2011, № 112452 від 18.03.2011 (а.с. 30, 31), довідками управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі Івано-Франківської області від 22.02.2011 та від 23.03.2011 (а.с. 33, 34) та листом Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №04-31/1153 від 11.04.2019 (а.с.15).
Відповідачем направлено позивачу листа за № 127/Р-15 від 08.04.2019, в якому повідомлено, що Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнято постанову №745 "Про встановлення деяких розмірів доплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою було встановлено з 01.08.2011 підвищення дітям війни в розмірі (49,80 грн.).
Також відповідач зазначив, що відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії дітям війни виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що на час звернення позивача становить 66,43 грн.
Таке підвищення включено в розмір пенсії позивача та щомісячно йому виплачується (а.с.14).
Згідно довідки Рожнятівського відділу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 3035 від 24.05.2019 позивач отримував підвищення як дитина війни щомісячно в таких розмірах: з серпня 2011 року по грудень 2011 року - 49,80 грн.; з січня 2012 року по березень 2012 року - 57,54 грн.; з квітня 2012 по червень 2012 року - 58,66 грн.; з липня 2012 року по вересень 2012 року - 59,08 грн.; з жовтня 2012 року по листопад 2012 року - 59,92 грн.; в грудні 2012 року - 61,88 грн.; з січня 2013 року по листопад 2013 року - 62,58 грн.; з грудня 2013 року по травень 2019 року - 66,43 грн. (а.с.48-51).
Вищевказані розміри отриманих ОСОБА_1 підвищення як дитина війни підтверджуються копіями відповідних розпоряджень Управління Пенсійного фонду України в Рожнятівському районі за пенсійною справою позивача № 112452 від 26.08.2011, від 01.01.2012, від 01.04.2012, від 01.07.2012, від 01.12.2012, від 24.11.2013 та від 01.12.2013 (а.с.52-58).
Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не виплатив ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком саме за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовий статус дітей війни встановлено Законом України "Про соціальний захист дітей війни", який визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки (надалі - Закон № 2195-IV).
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що позивач у своїх позовних вимогах вказав на підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а не 30 % мінімальної пенсії за віком, як було передбачено в статті 6 Закону № 2195-IV (в редакції до 01.01.2015).
З приводу доводів позивача про невиконання в повному обсязі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010, то колегія суддів зазначає, що питання контролю за виконанням судових рішень регламентовано Кодексом адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає три способи судового контролю за виконанням рішення суду: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення; здійснення розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в порядку, визначеному в статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вказане, колегія суддів зауважує, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом, вибрав помилковий спосіб захисту своїх прав, оскільки судовий контроль за виконанням судового рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100 може бути здійснено судом лише в межах провадження у справі в якій це рішення прийнято.
В даній адміністративній справі обраний позивачем спосіб захисту його прав як пенсіонера за віком, який має статус дитини війни, що полягає в оскарженні відмови управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в нарахуванні та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі рішення Рожнятівського районного суду від 08.09.2010, фактично спрямований на здійснення судом контролю за виконанням вказаного рішення від 08.09.2010.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його прав є помилковим, оскільки судовий контроль за виконанням рішення суду не може бути вчинено в окремому адміністративному провадженні, та робить неможливим застосування вищевказаних способів судового контролю за виконанням рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 08.09.2010 в справі № 2-1100, а тому позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Щодо періоду нарахування позивачу підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з серпня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Відповідно до п. 4 ч. 7 ст. 7-2 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цього Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Отже, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, при вирішенні справ цієї категорії щодо розміру підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни застосуванню підлягають положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи вищенаведене, із 23 липня 2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень повинні відповідати вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету».
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року №4282-6 встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення", якою визначено, що дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «;Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" провадиться у розмірі 66,43 гривні. (п. 4).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що у 2013 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 894 гривень, з 01 грудня - 949 гривень.
Прикінцевими положеннями Закону України від 06.12.2012 № 5515-6 "Про Державний бюджет України на 2013 рік" встановлено, що в 2013 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
В 2013 році порядок та розмір виплат «дітям війни» визначалися постановою КМУ № 1381 від 28.12.2011, якою визначено розмір підвищення «дітям війни» провадиться у розмірі 66,43 гривні для осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Тобто, положення п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» діяли протягом бюджетного року та закінчилися 31.12.2013 року.
Враховуючи вищезазначене, визначення порядку та розмірів виплат делеговано Кабінету Міністрів України.
Щодо виплати щомісячної державної соціальної допомоги у 2014 році, то варто зазначити наступне.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній до 1 січня 2015 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 719-VII, який набрав чинності з 1 січня 2014 року, не було передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри виплат, які передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
В той же час, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII доповнено Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII пунктом 6-7, якими установлено, що у 2014 році норми і положення статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Приймаючи до уваги, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VII опубліковано в газеті «Голос України» 2 серпня 2014 року №146, він набрав чинності 3 серпня 2014 року.
Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України з 3 серпня 2014 року.
Враховуючи вищенаведене, з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України від 31 липня 2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено обмежень щодо застосування статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що за період з 1 січня 2014 року по 2 серпня 2014 року відповідач порушив право позивача на отримання щомісячної надбавки як дитині війни в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно довідки Рожнятівського відділу Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 3035 від 24.05.2019 позивач отримував підвищення як дитина війни щомісячно в таких розмірах: з серпня 2011 року по грудень 2011 року - 49,80 грн.; з січня 2012 року по березень 2012 року - 57,54 грн.; з квітня 2012 по червень 2012 року - 58,66 грн.; з липня 2012 року по вересень 2012 року - 59,08 грн.; з жовтня 2012 року по листопад 2012 року - 59,92 грн.; в грудні 2012 року - 61,88 грн.; з січня 2013 року по листопад 2013 року - 62,58 грн.; з грудня 2013 року по травень 2019 року - 66,43 грн. (а.с.48-51).
В період з 01.01.2014 по 02.08.2014 ОСОБА_1 отримував щомісячну надбавку до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 66,43 грн., замість встановлених 30 % мінімальної пенсії за віком.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за вказаний період є протиправними, оскільки такі виплати були передбачені законодавством, у позивача є всі підстави для нарахування та виплати такої у порядку встановленому законом.
Частиною 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що у 2015 році норми і положення статей деяких Законів України, зокрема ст. 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01 січня 2015 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов належить задовольнити в частині вимог про протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати в належному розмірі щомісячного підвищення до пенсії за віком як дитині війни та зобов'язання Калуського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказане підвищення до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням раніше проведених виплат. В частині вимог за період з 01.08.2011 по 01.01.2014, та з 03.08.2014 по 01.01.2015 відмовив вірно.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплачувати підвищення до пенсії з 01.01.2015 і надалі, то така задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Пунктом 34 Розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII, який набув чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме: у частині першій статті 6 цього Закону слова "у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни" замінено словами "у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Тобто, з 01.01.2015 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" (в редакції від 24.04.2014), дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 66,43 грн.
Як видно з листа №127/Р-15 від 08.04.2019 та відзиву на позовну заяву підвищення до пенсії позивачу проводиться у розмірі 66,43 грн. відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1381 "Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення" та виплачується разом з основним розміром пенсії, а тому на даний час нараховувати підвищення до пенсії немає підстав.
З огляду на вказане, відповідач при виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в період з 01.01.2015 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, а тому жодних прав та законних інтересів позивача не порушив.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі №300/926/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 20.11.2019