14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/7582/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.,
позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача 1 Ковалець Л.П.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001319 (рішення ухвалено в м. Львовіё головуючий суддя Хома О.П., повний текст рішення складено 24.05.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Донецького апеляційного господарського суду, третя особа Державна казначейська служба України про стягнення коштів,
ОСОБА_2 21.03.2019 звернулася в суд із адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Донецького апеляційного господарського суду, третя особа Державна казначейська служба України, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути з Донецького апеляційного господарського суду на її користь нараховані Донецьким апеляційним господарським судом кошти у розмірі 73 596 грн 92 коп, розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року задоволено повністю адміністративний позов.
Стягнуто з Донецького апеляційного господарського суду (пр.Науки, 5, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 26020508) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховані Донецьким апеляційним господарським судом кошти у розмірі 73 596 (сімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 92 к., розпорядником яких є Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Державна судова адміністрація України оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, який в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що виконання рішення суду щодо стягнення з Донецького апеляційного господарського суду на користь ОСОБА_2 , нараховані Донецьким апеляційним господарським судом кошти у розмірі 73 596 грн 92 к. повинно здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 050 11 50 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" Державною казначейською службою України.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні позивач заперечила вимоги наведені в апеляційній скарзі та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Представник Державної судової адміністрації України у судовому засіданні підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.
Від відповідача 2 Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Інші учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі №813/1474/15 задоволено позов ОСОБА_2 до Донецького апеляційного господарського суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України. Зобов'язано Донецький апеляційний господарський суд нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі з 01.10.2014 по 25.11.2014, компенсацію за 4 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.04.2013 по 16.04.2014 та 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.04.2014 по 25.11.2014 та нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.
На виконання вказаного судового рішення Львівським окружним адміністративним судом 29.05.2017 видано виконавчий лист №813/1474/15, на підставі якого головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. 28.09.2018 відкрито виконавче провадження №55510391.
Донецьким апеляційним господарським судом виконано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 813/1474/15 в частині нарахування в користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі з 01.10.2014 по 25.11.2014, компенсації за 4 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.04.2013 по 16.04.2014 та 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17.04.2014 по 25.11.2014 та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Всього нараховано в користь ОСОБА_2 кошти у розмірі 73 596 грн 92 к.
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Донецький апеляційний господарський суд.
На забезпечення виконання Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 Державною судовою адміністрацією України видано наказ від 20.09.2018 № 475, відповідно до якого утворено ліквідаційні комісії, в тому числі Донецького апеляційного господарського суду.
Листом від 08.10.2019 №01-20/13/19 Донецький апеляційний господарський суд повідомив державного виконавця та Сабаду Г.О. про неможливість виконання рішення суду від 12.05.2015 у справі № 813/1474/15 в частині виплат коштів, оскільки виконання в цій частині здійснюється Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" у межах асигнувань на відповідний бюджетний період.
З метою виконання судового рішення ОСОБА_2 зверталась до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про зміну встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 813/1474/15.
Проте, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у задоволенні такої заяви відмовлено. Суд вказав, що обраний ОСОБА_2 спосіб виконання судового рішення шляхом списання Державною казначейською службою України нарахованих Донецьким апеляційним господарським судом коштів у розмірі 73596, 92 грн. з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апарату судів", потягне за собою фактично зміну судового рішення по суті, що є неприпустимим, оскільки рішення у справі набрало законної сили, та матиме наслідки щодо прав та обов'язків осіб, які не брали участь у справі.
За захистом свого порушеного права щодо отримання нарахованих Донецьким апеляційним господарським судом на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 813/1474/15 коштів у розмірі 73 596 грн. 92 коп позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що здійснення платежів з бюджету за задоволеними позовами до Донецького апеляційного господарського суду на користь працівників апаратів судів здійснює Державна судова адміністрація України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", а тому право позивача на отримання нарахованих Донецьким апеляційним господарським судом на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 813/1474/15 коштів у розмірі 73596 грн 92 к. може бути відновлено шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного органу на користь позивача за рахунок вказаної бюджетної програми Державної судової адміністрації України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація, юридична особа.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У відповідності до вимог статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі листи, видані судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню у разі відмови боржника добровільно його виконати.
Механізм та повноваження з виконання рішень суду щодо стягнення коштів з державних органів встановлений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).
Так, пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно з пунктом 19 Порядку безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Таким чином, виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган покладається на Державну казначейську службу України, як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
При цьому, як встановлено судом постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі №813/1474/15 не передбачає стягнення коштів на користь ОСОБА_2 , що унеможливлює виконання судового рішення в повному обсязі та відповідно порушує право ОСОБА_2 на отримання присуджених на її користь коштів в розмірі 73 596 грн 92 коп.
Згідно з статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконання судових рішень, ухвалених на користь працівників апаратів судів здійснюється у порядку черговості згідно чинного законодавства України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Як зазначив суд першої інстанції Донецькому апеляційному господарському суду як бюджетній установі не виділялися кошти на виконання рішення суду, тому він не може виконати судове рішення в силу незалежних від нього об'єктивних причин.
При цьому, вірно врахував, що здійснення платежів з бюджету за задоволеними позовами до Донецького апеляційного господарського суду на користь працівників апаратів судів здійснює Державна судова адміністрація України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що право позивача на отримання нарахованих Донецьким апеляційним господарським судом на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі №813/1474/15 коштів у розмірі 73 596 грн 92 коп може бути відновлено шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного органу на користь позивача за рахунок вказаної бюджетної програми Державної судової адміністрації України.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі № 1.380.2019.001319 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова
Повне судове рішення складено 20.11.2019