Справа № 823/3772/15 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Каліновська
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області Никопаненка Сергія Миколайовича, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна казначейська служба України про визнання незаконним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області Никопаненка Сергія Миколайовича, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 позов задоволено.
Визнано незаконними дії начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області Никопаненка Сергія Миколайовича щодо застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного впливу.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області Никопаненка Сергія Миколайовича від 20.08.2015 № 115/ОС про застосування заходів дисциплінарного впливу до ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.
Доводи апелянта, зокрема, обґрунтовані тим, що дисциплінарний проступок позивача має триваючий характер, а тому відповідачем не порушено строк притягнення до відповідальності, який визначений ст. 148 Кодексу законів про працю України.
Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 14.05.2013 призначений на посаду головного спеціаліста юридичного відділу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на підставі наказу №66/ос від 14.05.2013 та 03.06.2014 призначений на посаду начальника юридичного відділу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на підставі наказу №79/ос від 03.06.2014.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 у справі № 925/334/14 стягнуто з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області на користь приватного підприємства «Промелектробуд-2000» 500265 грн. 60 коп. боргу та 10005 грн. 31 коп. судового збору, яке мотивовано тим, що Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, не підписавши акти виконаних робіт, не розрахувалось з приватним підприємством "Промелектробуд-2000" за договором підряду №212/68 від 07.12.2012 за виконані роботи з комплексної реконструкції приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
ОСОБА_1 як представник Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області подав 07.04.2014 апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду на вказане рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2014, в якій вказав, що Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області звільнено від сплати судового збору в силу положень п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2014 апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто скаржнику. Згідно відомостей, які містяться в наведеній ухвалі суду, підставою її прийняття є неподання апелянтом доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками приватному підприємству "Промелектробуд-2000", а також неподання платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Наказом Державної казначейської служби України №211 від 23.07.2015 «Про результати розгляду матеріалів про стягнення коштів» зобов'язано начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області за порушення пункту 8 статті 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, а саме: не оскарження в апеляційному, касаційному порядку рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 у справі 925/334/14, притягнути до дисциплінарної відповідальності начальника юридичного відділу Сивоконя С .С .
З урахуванням наданих позивачем пояснень від 18.08.2015, а також наведеного наказу №211 від 23.07.2015, наказом начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області Никопаненка С.М. №115/ОС від 20.08.2015 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень у спірних правовідносинах, та з огляду на те, що місячний строк застосування до позивача дисциплінарного стягнення відповідачем пропущено, оскільки лист відповідача №15-06/174-4914 до Державної казначейської служби України щодо виділення додаткових кошторисних призначень за програмою 3504010 за КЕКВ3142 та КЕКВ2800 на загальну суму 510270 грн. для покриття боргу та судових витрат згідно наказу господарського суду Черкаської області у справі №925/334/14 - був підписаний 17.06.2015, а відтак, сплинув місячний строк з дня виявлення проступку для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, який необхідно відраховувати саме із 17.06.2015, в той час, як оскаржуваний наказ прийнятий 20.08.2015, що свідчить про пропуск строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Отже, оцінюючи правомірність накладення оскаржуваного дисциплінарного стягнення слід виходити із загальних правил притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності, визначених КЗпП України, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 14 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення, як догана та звільнення.
Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» звернуто увагу на необхідність неухильного додержання при розгляді трудових спорів Конституції України, КЗпП України і інших актів законодавства України та пунктом 22 вказаної постанови визначено, зокрема, «…що судам необхідно з'ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема чи не закінчився встановлений для цього строк…».
Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність перевірки дотримання роботодавцем строку застосування дисциплінарного стягнення та строк його накладення.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, який вказав на пропуск місячного строку застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки лист відповідача № 15-06/174-4914 до Державної казначейської служби України щодо виділення додаткових кошторисних призначень за програмою 3504010 за КЕКВ3142 та КЕКВ2800 на загальну суму 510270 грн. для покриття боргу та судових витрат згідно наказу господарського суду Черкаської області у справі № 925/334/14 - був підписаний 17.06.2015, а відтак, сплинув місячний строк з дня виявлення проступку для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, який необхідно відраховувати саме із 17.06.2015, в той час, як оскаржуваний наказ прийнятий 20.08.2015.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що позивачем було допущено триваючий дисциплінарний проступок, позаяк такі аргументи не спростовують факт виявлення відповідного порушення та вжиття заходів для виділення додаткових призначень для сплати судових витрат саме 17.06.2015. Тобто, з вказаного моменту відповідачу було достеменно відомо про обставини, які стали підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача, які аналогічні аргументам апеляційної скарги, на ту обставину, що до позивача застосовані заходи дисциплінарного впливу, а не дисциплінарне стягнення, тому до спірних правовідносин не застосовуються строки, визначені положенням ст. 148 Кодексу законів про працю України, оскільки статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відтак, в контексті викладеного вбачається, що відповідно до ст. 147 КЗпП України дисциплінарний вплив, зокрема, попередження про неповну службову відповідність є іншим видом дисциплінарного стягнення, що не спростовано апелянтом під час апеляційного розгляду справи.
Окрім того, приписами п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою КМУ від 13 червня 2000 року № 950 (далі - Порядок №950), стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян.
Так, підставою для винесення оскаржуваного наказу слугував факт не оскарження в апеляційному, касаційному порядку рішення господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 у справі №925/334/14, тобто неналежне виконання позивачем службових обов'язків, що вказує на поширення вимог Порядку №950 на спірні правовідносини.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на завдання значної матеріальної шкоди Головному управлінню або державі, позаяк такі аргументи жодним чином не спростовують обгрунтованість висновків суду першої інстанції стосовно порушення строків та порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Окрім того, доводами апеляційної скарги жодним чином не спростовано факт стягнення з Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області 500265,60 грн.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначений обов'язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.10.2016 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя В.П. Мельничук