Справа № 826/9631/17 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
19 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Бєлової Л.В. та Епель О.В.,
при секретарі - Кузик О.С.,
за участю:
представника позивача: - ОСОБА_1 ,
представників відповідача: - Гуменюк Н.М.,
- Кириченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення,
У серпні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування повідомлення-рішення, в якому просив:
- скасувати податкові повідомлення - рішення від 21 квітня 2017 року №1160-1302 та №1161-1302.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
16 жовтня 2019 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 37533, представником позивача було направлено відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, в той час як рішення суду першої інстанції таким, що винесено у чіткій відповідності до норм матеріального та процесуального права, із повним з'ясуванням обставин справи.
Крім того, в судовому засіданні 19 листопада 2019 року, представником відповідача подано клопотання про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, відповідно до якого просить замінити Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Відповідно до п. 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074, дія якого поширюється, в тому числі, і на територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.
Відповідно до п.12 постанови КМ України від 20.10.2011 року № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності Актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.
Розпорядженням КМ України від 21.08.2019 року № 682-р вирішено про можливість забезпечення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладеного на Державну податкову службу.
Тобто фактично функції з реалізації державної податкової політики виконується Державною податковою службою, з урахування чого, колегія суддів вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не враховано, що в спірному періоді, а саме, 09 вересня 2017 року, позивачем подаровано земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:3003, що розташована в Київській області, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, іншій особі; крім того, відповідно до абз. "д" п. 4.1.8.1 Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27 січня 2015 року №912-38-VI, від сплати податку за землю звільняються фізичні особи, які мають у власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею не більше 0,25 га, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 21 квітня 2017 року №1160-1302 та №1161-1302 є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., зареєстрованого в реєстрі за №3422, належить на праві власності земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:3010, що розташована в Київській області, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №111675628 від 25 січня 2018 року.
Крім того, позивачу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., зареєстрованого в реєстрі за №3997, належала на праві власності земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:3003, що розташована в Київській області, АДРЕСА_1 -н, с. Нові Петрівці, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка, в подальшому, на підставі договору дарування земельної ділянки від 09 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., зареєстрованого в реєстрі за №3997, подарована ОСОБА_3 .
При цьому, 21 квітня 2017 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- №1160-1302, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 7732,80 грн.;
- №1161-1302, яким позивачу визначено суму земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 15465,60 грн.
Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - ПК України) та виданими на його основі підзаконними нормативно - правовими актами.
Порядок справляння плати за землю регламентовано Земельним кодексом України N 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ЗК України) та розділом XII Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.
ПК України встановлено, що земельний податок це обов'язковий платіж, який справляється з власників-земельних ділянок та земельних часток (паїв), та постійних землекористувачів (п.п.14.1.72 п.14.1.ст.14 ПКУ).
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 цього Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із п.п.14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до п.п.14.1.74 п.14.1 ст. 14 ПК України земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.
Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У ст. 270 ПК України зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно із п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю (земельного податку) є календарний рік.
Відповідно до п.286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Згідно із п.287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.2 статті 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб -платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби.
Відповідно до п.287.5 ст. 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до положень ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.
Відповідно до п.п.54.3.3 п.54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації (ст. 271 ПК України).
Законом України від 28.12.2014 року N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни, зокрема, в частині плати за землю.
Так, з 01.01.2015 року плату за землю віднесено до місцевих податків і зборів.
Відповідно до п.12.3. ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1. п. 12.3. ст. 12 ПК України).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2. п. 12.3. ст. 12 ПК України).
При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений в ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);
- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.
Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку може бути виданий будь-яким Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг, уповноваженою посадовою особою виконавчого органу місцевого самоврядування, нотаріусом та посвідчується його печаткою.
Згідно пп. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі наголошено, що позивачу у спірному періоді належали на праві власності 3 земельні ділянки по 0,12 га, що розташовані в Київській області, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, проте, відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано документи, які посвідчують прав власності/користування такими земельними ділянками, за якими відносно позивача прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Крім того, відповідачем також не надано пояснень (доказів), з яких можливо встановити відносно якої (их) саме земельної ділянки прийнято кожне з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не враховано, що:
- в спірному періоді, а саме, 09 вересня 2017 року, позивачем подаровано земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 3221886000:03:165:3003, що розташована в Київській області, Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, іншій особі;
- відповідно до абз. "д" п. 4.1.8.1 Положення про податок на майно, затвердженого рішенням Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27 січня 2015 року №912-38-VI, від сплати податку за землю звільняються фізичні особи, які мають у власності земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею не більше 0,25 га.
Колегія суддів також звертає увагу на положення п. 286.5 ст. 286 ПК України, відповідно до якого, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Проте контролюючим органом, всупереч вищевказаній нормі перерахунок грошового зобов'язання позивачу проведено не було, як і не було надано розрахунку податкового зобов'язання.
Інші доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Л.В.Бєлова
О.В.Епель
Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2019 року.