Справа № 640/805/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (надалі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати висновок Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 17-0382-В від 09 липня 2018 року вих.№ 5238/0/12-4/27-18 «про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва на АДРЕСА_1 на звернення сертифікованого інженера-землеупорядника ФОП « ОСОБА_2 » від 02 липня 2018 року № 117-18, зареєстрованого у Департаменті містобудування та архітектури Київської міської ради (КМДА) від 03 липня 2018 року за вх. № 9473/0/9-18;
- зобов'язати Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва на АДРЕСА_1 поданий сертифікованим інженером-землеупорядником ФОП « ОСОБА_2 » від 02 липня 2018 року № 117-18 зареєстрованим у Департаменті містобудування та архітектури Київської міської ради (КМДА) від 03 липня 2018 року за вх. № 9473/0/9-18.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасованои висновок Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 17-0382-В від 09 липня 2018 року вих.№ 5238/0/12-4/27-18 «про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва на АДРЕСА_1 на звернення сертифікованого інженера-землеупорядника ФОП « ОСОБА_2 » від 02 липня 2018 року № 117-18 зареєстрованого у Департаменті містобудування та архітектури Київської міської ради (КМДА) від 03 липня 2018 року за вх. № 9473/0/9-18.
Зобов'язано Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повторно розглянути звернення сертифікованого інженера-землевпорядника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 02 липня 2018 року №117-18, зареєстроване у Департаменті містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 03 липня 2018 року за вх. №9473/0/9-18, стосовно погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення садівництва на АДРЕСА_1.
В решті позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного висновку про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачем було порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, а і норми статті 186-1 Земельного кодексу України, оскільки ним не зазначено у висновку яким саме вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації не відповідають положення проекту землеустрою позивача Крім іншого, підкреслено, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, суд зауважив, що це вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, тому є неможливим, оскільки оцінка правомірності висновку стосувалася лише тих мотивів, які у ньому наведено, тобто не підлягає дослідженню, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для погодження проекту.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позиція позивача обґрунтована тим, що оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, доцільним є саме зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва на АДРЕСА_1.
Крім того, відповідач Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на неврахування судом обставин, що при прийнятті висновку № 17-0382-В від 09 липня 2018 року відповідач керувався Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2002 року №370/1804. Так, згідно Генерального плану міста Києва земельна ділянка, на яку готувався проект землеустрою за функціональним призначенням відноситься до території житлової садибної забудови.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягав на законності оскаржуваного позивачем судового рішення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
03 липня 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Департаменту з заявою №117-18, в якій, посилаючись на те, що між нею і ОСОБА_1 укладений договір від 31 липня 2017 року № 32/07 про приведення у відповідність до чинного законодавства (доопрацювання) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва на АДРЕСА_1, який розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт», - у зв'язку з ліквідацією зазначеного підприємства, просила, відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України повторно розглянути матеріали, додані до звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лira-Експерт» за вх. № 1180/0/9-1-17 від 14 лютого 2017 року і надати висновок про погодження проекту землеустрою.
За результатами розгляду вказаного звернення, відповідач 07 липня 2018 року прийняв висновок № 17-0382-В про погодження проекту землеустрою (вих. № 5238/0/12-4/27-18), в якому повідомив, що відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року № 370/1804, земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території перспективної садибної забудови. Таким чином, заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням. У листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2017 року № 8/14-1-192-17 зазначено про можливість відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва при існуючому на місцевому рівні функціональному призначенні земельних ділянок «садибна забудова» в межах існуючих садових (садівницьких) товариств. Оскільки право користування земельною ділянкою садово-дачним кооперативом «Орхідея-3» не зареєстровано, таким чином його межі є невизначеними. Враховуючи зазначене, Департамент не погодив проект землеустрою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписи ч. 2 статті 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Нормами статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає обов'язковому погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, єдиною підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою є невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, посилання на які, у разі висновку про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є, в силу вимог вказаних норм, обов'язковими.
Наведене вище узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 820/4149/17.
Зі змісту оскаржуваного висновку вбачається, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою відповідачем зазначено, зокрема, невідповідність заявленої ініціативи містобудівній документації за функціональним призначенням, у зв'язку з тим, що ця земельна ділянка не відповідає затвердженому генеральному плану м.Києва, оскільки земельна ділянка за функціональним призначенням належить до території перспективної садибної забудови.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, зокрема, можуть передаватися у власність та надаватися у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Загальний правовий режим земель житлової та громадської забудови визначається статтями 38, 39 Земельного кодексу України, якими встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Також, відповідно до статті 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до ст. ст. 2, 16, 17, 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" інструментом регулювання планування територій є містобудівна документація на державному, регіональному і місцевому рівні. На місцевому рівні - це генеральний план міста.
У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.
Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
Положеннями статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
Так, чинною містобудівною документацією на місцевому рівні є Генеральний план м. Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804.
Згідно Генерального плану міста Києва земельна ділянка, щодо якої готувався проект землеустрою за функціональним призначенням, відноситься до території житлової садибної забудови (на розрахунковий період).
Таким чином, земельна ділянка, на яку виготовлено проект землеустрою щодо відведення позивачу для ведення садівництва на АДРЕСА_1 , відповідно до Генерального плану та Плану зонування м.Києва передбачена як зона садибної забудови, що свідчить про невідповідність проекту землеустрою вимогам Генерального плану та містобудівної документації.
Отже, відповідачем правомірно складено висновок про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва на підставі статті 186-1 Земельного кодексу України.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок №17-0382-В, яким відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 був прийнятий відповідачем за наявності передбачених законодавством підстав, правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні, а позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача погодити вказаний проект землеустрою є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відтак, доводи апеляційної скарги відповідача, на відміну від доводів позивача, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи, у зв'язку з чим вона підлягає задоволенню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив докази та обставини справи, а тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку