Справа № 640/16181/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Суддя-доповідач: Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у справі за заявою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про зупинення дії наказу, -
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 08 серпня 2019 року № 2473/5 до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним наказу Міністерства юстиції України «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 08 серпня 2019 року № 2473/5, який ОСОБА_1 буде поданий до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 жовтня 2019 року.
Проте, до початку судового засідання з розгляду апеляційної скарги, головуючим суддею Федотовим І.В. суддями Єгоровою Н.М. та Сорочко Є.О. було подано заяви про самовідвід. Надалі ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року вказану заяву головуючого судді Федотова І.В., суддів Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О. про самовідвід задоволено, а справу № 826/16181/19 передано для визначення складу суду за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2019 року визначено новий склад колегії суду у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви позивача, зазначив, що наведені заявником обставини, на його думку, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали, долучені до заяви, не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Апелянт на підтвердження своєї позиції зазначив, що оскаржуваним наказом порушено гарантоване Конституцією України право позивача на працю, оскільки її діяльність (як приватного нотаріуса) пов'язана із доступом до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Іншою оплачуваною роботою позивач займатись не може, окрім викладацької, наукової і творчої діяльності. Тому невжиття заходів забезпечення позову може спричинити настання таких негативних наслідків, як спричинення шкоди діловій та професійній репутації позивача. Крім того, можливий тривалий розгляд адміністративної справи фактично позбавить позивача можливості сплачувати за суборенду офісу та сплачувати заробітну плату працівникам. Зупинення нотаріальної діяльності завдасть значної шкоди не тільки сім'ї та працівникам, але й фізичним особам, нотаріальні дії яких розпочаті та незавершені
Позивач, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на скаргу, наполягав на законності оскаржуваного позивачем судового рішення.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд за відсутності представника апелянта у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч.4 статті 229 КАС України
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову мають бути співмірними заявленим позовним вимогам. В даному випадку співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Таким чином судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Слід мати на увазі, що забезпечуючи адміністративний позов в такий спосіб, суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» - в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявляючи дане клопотання, позивач послалася на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіянню шкоди її правам до ухвалення рішення по суті. Зокрема, позивач вказує на те, що оскаржуваний наказ винесений з порушенням чинного законодавства, її поставлено в нерівне становище із іншими нотаріусами, вона не має можливості здійснювати нотаріальну діяльність, а отже й заробляти на життя, чим порушується її право на працю.
Судова колегія погоджується із доводами суду першої інстанції, що зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС.
Доводи позивача щодо порушення її права на працю є необґрунтованими, позаяк остання не позбавлена права на працю, оскільки вправі здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна.
В той час як, забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу може вважатися вирішенням спору без розгляду справи по суті, оскільки приватний нотаріус і в подальшому зможе здійснювати діяльність у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, незважаючи на те, що оскаржуваний наказ був винесений саме з підстав наявних порушень приватним нотаріусом при вчиненні дій у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, що може в подальшому зашкодити правам третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/9263/17.
Окремо колегія суддів зазначає, що оскаржуваним позивачем наказом Міністерства юстиції України «Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 08 серпня 2019 року № 2473/5 тимчасово заблоковано доступ апелянта до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці, тобто, 09 жовтня 2019 року. На дату розгляду даної справи - 19 листопада 2019 року у суду не було жодних підстав вважати, що даний наказ продовжував діяти, порушуючи права позивача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Є.В. Чаку