Справа № 580/2775/19 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Мельничука В.П.,
При секретарі: Пономаренко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2019 у виконавчому провадженні № 59698611, прийняту державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенком М.А.;
- зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області здійснити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для примусового виконання рішення суду;
- стягнути із відповідача Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь позивача понесені витрати, пов'язані із оплатою за надану правничу допомогу у сумі 3000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07.03.2019 і виконавче провадження закінчено з порушенням вимог законодавства.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року даний адміністративний позов - задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенка М.А про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2019 у виконавчому провадженні № 59698611.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 850 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в задоволеній частині та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, оскільки державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на здійснення всіх заходів, передбачених статтями 75 та 76 вказаного Закону.
Частиною першою статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених вимог, відтак колегія суддів переглядає рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 580/363/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 з урахуванням належного йому права на пенсію у зв'язку з інвалідністю у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 до 02.08.2014 з урахуванням належного йому права на пенсію у зв'язку з інвалідністю у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим (а.с.9-12).
Вказане рішення набрало законної сили за результатами апеляційного оскарження 25.06.2019 (а.с.13-16).
01 серпня 2019 року позивач подав заяву про примусове виконання рішення у справі № 580/363/19 до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області (а.с.17).
Постановою від 02.08.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 59698611 з виконання виконавчого листа у справі № 580/363/19, боржника повідомлено про необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду (а.с.18).
Постановою державного виконавця від 16.08.2019 у ВП № 59698611 на боржника накладено штраф у сумі 5100 гривень, оскільки боржником станом на 16.08.2019 рішення від 06.03.2019 у справі № 580/363/19 не виконане без поважних причин. Крім того, боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та повідомлено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с.22-23).
Постановою від 30.08.2019 ВП № 59698611 Головному управлінню Пенсійного фонду України у Черкаській області скеровано штраф у сумі 10200 грн за невиконання боржником без поважних причин рішення суду (а.с.24-25).
У подальшому, постановою від 30.08.2019 ВП № 59698611 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 580/363/19 закінчено відповідно до вимог пункту 11 частини 1 статті 39, статті 40 Закону № 1404-VII.
Не погоджуючись з вказаною постановою та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2019 ВП № 59698611 є передчасною з причин не вичерпного вжиття заходів з боку державного виконавця протягом двох місяців, у зв'язку із тим, що відповідачем рішення суду фактично не виконане.
Оскільки скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенка М.А про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2019 у виконавчому провадженні № 59698611 має наслідком вжиття заходів у контексті частини другої статті 19 Конституції України, спрямованих на забезпечення виконання виконавчого документу, відтак позовні вимоги в частині зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області здійснити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для примусового виконання рішення - задоволенню не підлягають.
При цьому, обґрунтованим розміром відшкодування судових витрат на правничу допомогу є 1700 грн та враховуючи, що позов задоволено частково, слід стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 850 грн.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами частини першої статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом №1404-VІІІ.
Як свідчать матеріали справи, постановою від 02.08.2019 відкрито виконавче провадження ВП № 59698611 з виконання виконавчого листа у справі № 580/363/19, боржника повідомлено про необхідність протягом 10 робочих днів виконати рішення суду (а.с.18).
Оскільки боржником станом на 16.08.2019 рішення від 06.03.2019 у справі № 580/363/19 виконане не було без поважних причин, постановою від 16.08.2019 на боржника накладено штраф у сумі 5100 гривень, та зобов'язано останнього виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та повідомлено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду (а.с.22-23).
У подальшому, 30 серпня 2019 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області згідно з постановою від 30.08.2019 скеровано штраф у сумі 10200 грн за невиконання боржником без поважних причин рішення суду (а.с.24-25).
Крім того, 30.08.2019 до Черкаського відділу поліції ГУНП направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, в якому державний виконавець просив внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення посадовими особами ГУ ПФУ у Черкаській області кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 КК України та розпочати досудове розслідування, притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб за умисне виконання рішення суду (а.с. 29).
Як наслідок, постановою від 30.08.2019 ВП № 59698611 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 580/363/19 закінчено відповідно до вимог пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону.
Так, у силу вимог пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі: надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що лише вчинення виконавцем вичерпних заходів примусового виконання рішення суду може свідчити про правомірність такої постанови про закриття виконавчого провадження.
Втім, матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем вжито усі необхідні заходи, спрямовані на примусове виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі № 580/363/19.
При цьому, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 750/9782/16-а та від 07 серпня 2019 року у справі № 378/1033/17, від 04 вересня 2019 року у справі №286/1810/17.
Слід зазначити, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Так, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленному законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Черкаській області Лисенка М.А. про закінчення виконавчого провадження від 30.08.2019 у виконавчому провадженні № 59698611, з огляду на її передчасність та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за надання професійної правничої допомоги у сумі 850 грн.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 246, 287, 308, 313, 315, 316, 321, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук