Справа № 686/20201/19
Головуючий у 1-й інстанції: Салоїд Н.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
20 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК №018870 від 19.07.2019, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зокрема зазначено, що в основу судового рішення покладено докази надані відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу. При цьому, залишено поза увагою та не надано оцінки доказам, поданим позивачем. Судом не враховано і те, що ОСОБА_1 не отримав відзиву на позовну заяву, а тому був позбавлений можливості спростувати доводи відповідача, що містилися у відзиві.
Також скаржник просив звернути увагу, що дорожній знак 3.29 встановлений з порушенням ПДР, оскільки разом з дорожніми знаками 3.29 та 3.31 обов'язково встановлюються відповідні дорожні знаки, які попереджають про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта. Щодо посилань суду першої інстанції на те, що поряд зі знаком 3.29 встановлено знак 3.25, ОСОБА_1 вказав, що цей знак встановлено на 189 км автодороги, тоді як місцем вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові вказано 196 км автодороги.
Апелянт, окрім іншого вважає, що надана відповідачем схема організації дорожнього руху, містить неправдиві відомості.
20.11.2019 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 19.07.2019 інспектором УПП в Хмельницькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія НК №018870, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови, оскільки наданими відповідачем доказами доведено вчинення позивачем адміністративного проавопорушення, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП дано визначення, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993р. № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ПДР України дорожній знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" "Обмеження максимальної швидкості" забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
У частині 1 ст.122 КУпАП зазначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
При цьому, ч.1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" врегульовано, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Водночас п. 8 ч.1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За приписами п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Так, нормами вказаної статті закріплено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У статті 222 КУпАП зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною першою статті 122 КУпАП.
Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція) встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених в тому числі частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
Також відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП врегульовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У статті 283 КУпАП зазначено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, 19.07.2019 о 17:10 на автодорозі Н-03 Житомир-Чернівці ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом "Форд Мустанг" номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 76 км/год. при максимально дозволеній швидкості руху 50 км/год., чим порушив вимоги дорожнього знаку 3.21 та п.8.4.6 ПДР України. Порушення зафіксовано приладом Трукам ТСО№ 000770.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, покази приладу TruCam можуть оцінюватися як доказ в розумінні ст. 251 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних відомостей, отриманих за допомогою вищевказаного приладу. Натомість долучено фотознімки, на яких зафіксовано відрізки дороги по яких рухаються автомобілі, а також знак "обмеження максимальної швидкості". При цьому, з даних фотознімків неможливо встановити які відрізки автодороги на них зазначено, чи є серед транспортних засобів, зображених на фото, автомобіль "Форд Мустанг" номерний знак НОМЕР_1 , а також час зйомки та швидкість руху транспортних засобів.
Також в якості доказу, відповідачем надано схеми організації дорожнього руху на ділянці дороги км 189+966-км 224+778.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що цією схемою спростовуються пояснення позивача щодо того, що знаки 3.29 додатку 1 Правил дорожнього руху встановлені лише в одному напрямку - оскільки з даної схеми вбачається, що в обох напрямках руху на відповідній ділянці автодороги Житомир - Чернівці встановлені знаки 3.29, якими обмежено максимальну швидкість руху спочатку до 70 км/год, потім - до 50 км/год.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що наведеним доказом не підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Окрім того, матеріали справи містять відеозапис, наданий як доказ УПП в Хмельницькій області, при дослідженні якого колегією суддів встановлено, що на останньому зафіксовано лише розгляд справи про адміністративне правопорушення. Будь-які відомості, що свідчать про факт вчинення позивачем адмінправопорушення, на відеозаписі відсутні.
Слід зазначити, що як в оскаржуваній постанові, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, посадовою особою відповідача вказано, що позивач порушив вимогу дорожнього знаку 3.21, тоді як дії, описані в постанові, кваліфікуються як порушення дорожнього знаку 3.29 ПДР.
Статтею 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Отже, враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови,
Отже, враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у адміністративній справі.
Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача 255 грн. сплаченого штрафу, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до частини першої статті 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв'язаних з цією постановою.
В той же час, за правилами частини третьої статті 286 КАС України, суд за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, може прийняти одне з таких рішень:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача сплаченого штрафу на підставі оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення не підлягає задоволенню.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що процедура повернення штрафу передбачена статтею 296 КАС України не може бути розглянута в цій справі, оскільки повернення таких коштів передбачено Порядком повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №757/2757/16-а.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали стосовно УПП в Хмельницькій області по факту незаконного встановлення дорожнього знаку 3.29 ПДР України, колегія суддів вказує на таке.
Відповідно до ч.1 ст.249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Таким чином, винесення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, при цьому для винесення такої ухвали має існувати порушення законодавства з боку суб'єкта владних повноважень.
За приписами ст.29 Закону України "Про дорожній рух" організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад,-органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.
Вказаною статтею також передбачено, що організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється, в тому числі і на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із відповідними підрозділами Національної поліції.
Між тим, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що дорожній знак 3.29 на ділянці дороги км 189+966-км 224+778 встановлений з порушенням вимог закону, а також що встановлення дорожніх знаків спеціалізованими службами здійснювалось за погодженням з УПП в Хмельницькій області. Доводи позивача в цій частині грунтуються виключно на припущеннях останнього.
У відповідності зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів зазначає, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Оцінюючи наведені апелянтом аргументи, колегія суддів вважає, що вказані доводи, наведені в апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, з наданням правової оцінки.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 77, 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії НК №018870 від 19.07.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 у вигляді 255 грн. штрафу, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.