Справа № 120/361/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
в січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) видану ГУ ДФС у Вінницькій області від 07.11.2018 №Ф-144428-54.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення адміністративного позову. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначив про те, що всупереч вимогам податкового законодавства, позивача не лише не було повідомлено про проведення перевірки, а й не зазначено правових підстав проведення таких дій. Водночас зауважив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, реєстрація ФОП лише посвідчує право на здійснення діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення такої діяльності.
27 вересня 2019 року представником відповідача надано суду відзив на апеляційну скаргу, додатком до якого було клопотання про заміну належного відповідача, а саме Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, оскільки відповідно до наказу Державної податкової служби України № 36 від 28 серпня 2019 року функції і повноваження Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області припинились, а Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області являється його правонаступником.
Згідно з статтею 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Оскільки, функції і повноваження Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області припинились, то наявні підстави для заміни відповідача його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області, у зв'язку із чим подане клопотання підлягає задоволенню.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повноважних представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. 08 листопада 2019 року представником відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі. 12 листопада 2019 року до суду також надійшла заява позивача про розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 взятий на облік, як фізична особа-підприємець, в Могилів-Подільській ДПІ за № 1410 від 01.10.2003 року та перебуває на обліку як платник єдиного внеску.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведено 28.11.2018 року (запис №21780060003004915).
У зв'язку з невиконанням позивачем вимог статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за 2017 рік та за І, ІІ, ІІІ квартал 2018 року Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області сформувало та надіслало на його адресу податкову вимогу від 07.11.2018 року за №Ф-144428-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн.
Позивач вважає вказану вимогу протиправною, а тому звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана заборгованість виникла за період, коли позивач був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність, а тому дії відповідача є правомірними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 1 п.2 ст. 7 Закону №2464-VІ).
Відповідно до абзацу 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок
Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).
Відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Згідно ч. 4 ст. 18 Закон №755-IV, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 28.11.2018 про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, в період з 01.10.2003 по 28.11.2018 позивач перебував в статусі фізичної особи-підприємця, а відтак, зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.
Колегія суддів зауважує, що згідно з даними інформаційної системи органів ДФС «АІС Податковий блок» в ІКП-2880400976 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 15819 грн. 54 коп., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань:
- «нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік нарахування єдиного внеску №3422679/ єу від 09.02.2018» - 8 448,00 грн., за 2017 рік;
- «нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам, нарахування єдиного внеску № 599171 8/єу від 19.04.2018» - 2 457,18 грн., за 1-й квартал 2018 року;
- «нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам нарахування єдиного внеску № 7372540/ єу від 19.07.2018» - 2 457,18 грн., за 2-й квартал 2018 року;
- «нараховано ЄВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам нарахування єдиного внеску № 876893/єу від 19.10.2018» - 2 457,18 грн., за 3-й квартал 2018 року.
Отже, вказана заборгованість виникла за період, коли позивач був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність.
Згідно частини 4 статті 5 Закону України №2464-VI обов'язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Суд звертає увагу апелянта, що обов'язок сплати фізичною особою-підприємцем, яка тимчасово не отримує прибуток, єдиного внеску може бути припиненим як наслідок припинення статусу фізичної особи-підприємця або ж подання до контролюючого органу заяви про перехід на загальну систему оподаткування, що призведе до сплати єдиного внеску у залежність від отриманих доходів.
Судом встановлено, що позивач вказаних дій, які б могли призвести до звільнення її від обов'язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив.
Згідно положень частин 1 - 3 статті 25 Закону №2464, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 за №449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953.
Відповідно до п.п. 1 - 4 Розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому другим абзацом третього пункту (щодо надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі даних документальних перевірок), вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена відповідачем на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів по заборгованості, яка виникла за період, коли позивач був зареєстрований та здійснював підприємницьку діяльність.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не займався підприємницькою діяльністю та не отримував прибуток, колегія суддів відхиляє, оскільки в силу частини 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника. Крім того, посилання апелянта на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2018 року у справі №820/1538/17 суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки правовідносини, що склались в даній справі, не є аналогічними.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не виконав обов'язок зі сплати єдиного податку, відтак Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області правомірно сформувало та надіслало позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-144428-54 від 07 листопада 2018 року, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування вказаної вимоги є правильним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.