П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
12 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3335/19
Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 24.07.2019 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Овідіопольський РВДВС ГТУЮ в Одеській області) про визнання протиправними та скасування:
- постанови головного державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Єрусланової О.О. від 21 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74 523,84 грн. у виконавчому провадженні №55949346;
- постанови державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистова Д.С. від 24 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №58980782;
- постанови державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистова Д.С. від 26 квітня 2019 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58980782;
- постанови державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистова Д.С. від 03 травня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №58980782.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідно до вимог законодавства виконавчий збір стягується у відсотках від фактично стягнутої суми, однак стягнення в виконавчому провадженні не відбулося, а тому не підлягає також стягненню виконавчий збір. Крім того, приватним виконавцем в виконавчому провадженні за тим самим виконавчим документом стягнута з позивача сума винагороди приватного виконавця. Щодо постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, вона винесена за виконавчим документам строк пред'явлення якого до виконання сплинув та всі дії щодо накладення арештів в цьому виконавчому провадженні, як наслідок є протиправними.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що оскільки у відповідності до вимог законодавства при поверненні виконавчого документа, якщо виконавчий збір не стягнутий, державний виконавець має винести постанову про стягнення виконавчою збору, сплата коштів приватному виконавцю не звільняє особу від сплати виконавчого збору, який зараховується до бюджету, а відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, строк пред'явлення якого сплинув обумовлений державними інтересами, ненадходженням коштів до бюджету та поважними причинами пропуску такого строку.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку визначеному ст. 287 КАС України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Єрусланової О.О. від 21 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74 523,84 грн. у виконавчому провадженні №55949346.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистова Д.Сергійовича від 24 квітня 2019 року про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №58980782.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистова Д.С. від 26 квітня 2019 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №58980782.
Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистова Д.С. від 03 травня 2019 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №58980782.
В апеляційній скарзі Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги Овідіопольський РВДВС ГТУЮ в Одеській області зазначає, що постанова про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору цілком та повністю винесена в межах повноважень та у спосіб встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Конституцією України, оскільки виконавче провадження завершено на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу, та відповідно винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у відповідності та з дотримання вимоги ч.3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, державним виконавцем під час виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 21 серпня 2018 року у ВП №58980782 не може бути врахований то факт, що ОСОБА_1 вже сплатила основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми боргу - 74 523,84 грн., так як це не є виконавчим збором.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим за наслідком повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, правильної оцінки, наданих сторонами доказів, таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому таким, що підлягає залишенню без змін. В свою чергу, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції є безпідставною, не підтвердженою належними доказами та не обґрунтованою нормами чинного законодавства України.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області у справі №2-861/2011 стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 745 238,43 грн.
Головним державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Єруслановою О.О. 07 березня 2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №55949346 з виконання виконавчого листа №2-861/2011 від 22 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 745 238,43 грн. на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у п.3 якої зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 74 523,84 грн.
Зазначена постанова була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача, зазначену у виконавчому документі: АДРЕСА_1 , проте повернулася на адресу відповідача із позначкою "за зазначеною адресою не проживає".
На підставі заяви стягувана - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 20 серпня 2018 року про повернення виконавчого документа без подальшого виконання, відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", головним державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Єруслановою О.О. 21 серпня 2018 року винесена постанова про повернення виконавчого документа (виконавчого листа №2-861/2011 від 22 грудня 2014 року) стягувачу ВП №55949346.
Крім того, 21 серпня 2018 року головним державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Єруслановою О.О. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74 523,84 грн. у виконавчому провадженні №55949346.
Виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області у справі №2-861/2011 здійснювалося в подальшому приватним виконавцем, зазначене рішення було фактично виконано та 02 квітня 2019 року до приватного виконавця надійшла заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про закінчення виконавчих проваджень у відповідності до п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", 12 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. у відповідності до п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №57266901 з примусового виконання виконавчого листа №2-861/2011 від 22 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в сумі 745 238,43 грн.
Із вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №57266901 від 12 квітня 2019 року вбачається, що основна винагорода приватного виконавця за примусове виконання виконавчого листа по справі №2-861/2011, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 22 грудня 2014 року (10% від суми боргу за виконавчим документом - 74 523,85 грн.) сплачено боржником у повному обсязі, що підтверджується наданою квитанцією №40461676 від 12 квітня 2019 року. Рішення суду виконано фактично, в повному обсязі, згідно з виконавчим документом.
При цьому, державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистовим Д.С. 24 квітня 2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №58980782 з виконання постанови №55949346 від 21 серпня 2018 року, тобто, постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74 523,84 грн.
У зв'язку із невиконанням боржником вимог виконавчого документу у наданий для самостійного виконання строк, 26 квітня 2019 року державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистовим Д.С. винесено постанову про арешт майна боржника ВП №58980782 (а.с. 21) та 03 травня 2019 року державним виконавцем Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Чистовим Д.С. винесено постанову про арешт коштів боржника ВП №58980782.
Позивач не погодився з правомірністю стягнення з нього виконавчого збору та звернувся до суду з вимогами про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та постанов про арешт майна боржника та коштів боржника в межах цього виконавчого провадження.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми, а тому у державного виконавця Овідіопольського РВДВС ГТУЮ в Одеській області Єрусланової О.О. були відсутні правові підстави для винесення 21 серпня 2018 року постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 74 523,84 грн. у виконавчому провадженні №55949346, отже оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що виконавче провадження ВП №58980782 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 21 серпня 2018 року ВП №55949346 відкрито 24 квітня 2019 року, тобто після спливу тримісячного строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Крім того, не можуть вважатися правомірними постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження №58980782 про арешт майна боржника від 26 квітня 2019 року, про арешт коштів боржника від 03 травня 2019 року, враховуючи протиправність постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття провадження щодо стягнення виконавчого збору в виконавчому провадженні №58980782.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, п.1 ч.1, ч.5 ст. 26, ч.ч.1, 2 ст. 27, п.1 ч.1, ч.ч.3, 4 ст. 37, ч.3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", які регулюють спірні правовідносини.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.1, ч.5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому, відповідно до п.1 ч.1, ч.ч.3, 4 ст. 37, ч.3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ч.1 цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п.1, 3, 11 ч.1 цієї статті арешт з майна знімається.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених, зокрема, п.1 ч.1 ст. 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Апелянт зазначає, що норми Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачають винесення постанови про стягнення виконавчого збору, в разі повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 цього Закону, а тому державний виконавець діяв в межах законодавства.
Однак судова колегія не погоджується з такими твердженнями апелянта, оскільки відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута.
Судова колегія зазначає, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №55949346) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у виконавчому провадженні (опис і арешт майна, і т.і.) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання виконавчого листа №2-861/2011, виданого 22 грудня 2014 року.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Відповідно до п.21 розділу ІІІ "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені ч.1 ст. 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Таким чином, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.
При цьому, у разі стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 19 червня 2019 року у справі №824/172/18-а.
Таким чином, в даних спірних правовідносинах фактичного виконання рішення не відбулося, сума заборгованості не стягнута, а тому виконавчий збір, в даному випадку, не підлягає стягненню з боржника.
За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2019 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук'янчук О.В.