П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/18464/19
Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
при секретарі Чугунові С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу громадянина Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 01.11.2019р.) по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України, -
31.10.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області звернулось до Приморського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 , в якому просило суд примусово видворити з території України громадянина Бангладеш ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та, у відповідності до вимог п.3 ч.2 ст.371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідач нелегально потрапив на територію України та знаходиться на ній незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має. У зв'язку з зазначеним, ГУ ДМС України в Одеській області було прийняте рішення про примусове повернення відповідача в країну походження та зобов'язано його покинути територію України. Однак, вказане рішення останнім до цього часу так і не виконано, у зв'язку із чим, позивач був змушений звернутися до суду із позовом про видворення відповідача за межі території України.
Рішенням приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року адміністративний позов ГУ ДМС України в Одеській області - задоволено. Ухвалено примусово видворити з території України громадянина Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Рішення суду звернуто до негайного виконання.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник відповідача - адвокат Мунтян І.А. 07.11.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача без поважних причин не прибув, про день, час та місце судового засідання був своєчасно та належним чином повідомлений.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання суду 2-ї інстанції також не прибув у зв'язку із знаходженням в ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування», про дату, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.
Представник позивача в судове засідання суду 2-ї інстанції з'явилась та, у зв'язку з неприбуттям відповідача та його представника, подала заяву з проханням розглянути справу без її участі або в порядку письмового провадження.
В зв'язку із вказаними обставинами та враховуючи належне і своєчасне повідомлення сторін (яке передбачене ч.4 ст.288 КАС України), справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без участі сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідач - громадянин Бангладеш ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) прибув до України нелегально у серпні 2018 року з приватних причин.
Кордон України відповідач перетинав нелегально поза КПП за допомогою посередника, якому віддав паспортний документ разом із грошовою винагородою у розмірі 2000 доларів.
08.10.2018 року, на підставі наказу УПШЗСІ ГУ ДМС України в Одеській області №192, відповідачеві було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання «біженцем» або особою, яка потребує додаткового захисту.
ОСОБА_2 оскаржив вказане рішення у судовому порядку.
Проте, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2019 року (справа №420/5561/18), яке, в свою чергу, залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року (справа №420/5561/18), у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 було відмовлено.
Ухвалою Верховного суду від 30.07.2019 року (справа №420/5561/18) відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року (справа №420/5561/18).
На підставі зазначеного ОСОБА_2 був документований довідкою про звернення за захистом в Україні №009830, термін дії якої закінчився 26.10.2019 року.
28.10.2019 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул. Преображенська, 64, було виявлено особу, яка назвалася громадянином Бангладеш ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
На даний час відповідач на території України знаходиться не законно, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
28.10.2019 року за порушення ч.1 ст.203 КУпАП, що виразилось в порушенні правил перебування іноземців в Україні, тобто ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування в Україні стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД 000882 та постановою ПН МОД000882 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
28.10.2019 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження та зобов'язано його покинути територію України у термін до 30.10.2019 року.
Однак, в подальшому, в зв'язку із невиконанням відповідачем у добровільному порядку вказаного рішення, міграційна служба звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості дій та законності спірного рішення позивача та, відповідно, з неправомірності дій відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» за №3773-VI від 22.09.2011р.
Згідно з п.14 ст.1 Закону №3773, нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
В свою чергу, п.2 ст.25 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа, можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Відповідно до приписів ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Як вбачається зі змісту ч.5 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
При цьому, ст.31 Закону України №3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема:
- де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;
- де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;
- де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;
- де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
З аналізу зазначених вище норм судова колегія приходить до висновку, що, зі змісту наведеної норми видно, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства, за відсутності підстав які унеможливлюють примусове видворення, відповідно до ст.31 Закону України №3773-VI, передують дві обставини:
1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення;
2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто обов'язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема в постанові від 07.02.2018 року №743/432/16-а (К/9901/3819/18 К/9901/3821/18).
Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та підтверджується самим відповідачем, він прибув до України у серпні 2018 року з приватних причин. При цьому, кордон України перетинав нелегально поза КПП.
08.10.2018 року наказом ГУ ДМС України в Одеській області №192, відповідачеві було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, який, в свою чергу, в судовому порядку не скасовано, відповідно до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року (справа №420/5561/18), а навпаки - визнаний правомірним та відповідаючим нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судова колегія зазначає про відсутність обставин, передбачених ст.ст.30,31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які забороняють примусове видворення відповідача.
Крім того, відсутні підстави вважати, що відповідач підпадає під захист ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ні до суду 1-ї інстанції, ні до апеляційного суду не надано доказів на підтвердження зазначеного.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, на даний час відповідач знаходиться на території України незаконно, без будь-яких документів, які посвідчують особу, постійного місця проживання та законного джерела існування не має.
Як вже зазначалось вище, 28.10.2019 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області за адресою: м.Одеса, вул. Преображенська, 64, було виявлено особу, яка назвалася громадянином Бангладеш ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Далі, того ж дня, т.б. 28.10.2019 року, ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження та зобов'язано його покинути територію України у термін до 30.10.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язався добровільно виконати зазначене рішення, що підтверджується наявною в матеріалах справи його власноручною розпискою (а.с.21.), але до цього часу так і не виконав це зобов'язання.
Таким чином, оскільки громадянин Бангладешу ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту, а також відсутні підстави вважати, що він підпадає під захист ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст.31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, та зважаючи на те, що ним порушено правовий режим знаходження на території України, куди він потрапив нелегально, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про наявність усіх законних підстав для примусового видворення відповідача за межі території України.
І на останнє, судова колегія вважає за необхідне також прийняти до уваги й той факт, що ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) фактично визнав даний позов, що підтверджується наявною в матеріалах справи заявою від 31.10.2019 року (а.с.33).
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 271, 272, 288, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу громадянина Бангладеш ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 20.11.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко