Справа № 826/15746/17 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А.
19 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року, яке ухвалене в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати неправомірними дії Київської міської ради в частині винесення повторних незаконних рішень від 20 квітня 2017 року, зокрема рішення № 185/2407, та зобов'язати повторно (втретє) розглянути звернення щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 185/2407 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».
- зобов'язано Київську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд стала невідповідність заявленої ініціативи містобудівній документації. Апеляційна скарга обґрунтована також тим, що Київська міська рада виносить на розгляд сесії не клопотання про надання дозволу на розроблення проектної документації, а підготовлений Департаментом земельних ресурсів проект рішення Київської міської ради про надання (чи відмову у наданні) такого дозволу. Також відповідач просив врахувати, що висновок Департаменту містобудування та архітектури був скасований 08 червня 2017 року, а оскаржуване рішення прийняте 20 квітня 2017 року.
Відзив на апеляційну скаргу Київської міської ради від ОСОБА_1 до суду не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до Київської міської ради із листом щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .
Рішеннями Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 185/2407, № 186/2408 та № 187/2409 було відмовлено у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з посиланням на те, що заявлена ініціатива не відповідає містобудівній документації, а саме: земельна ділянка належить до території багатоповерхової житлової забудови (висновки Департаменту містобудування та архітектури від 26 лютого 2015 року № 1645/0/12/27-15, від 25 вересня 2014 року № 9337/0/12/27-14 та від 16 вересня 2015 року № 9036/0/12/27-14).
ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 18 вересня 2017 року звернулися до Київського міського голови із заявою про направлення копії рішень Київської міської ради, прийнятих за результатами розгляду проектів ПР-12780 від 07 лютого 2017 року, ПР-12786 від 09 лютого 2017 року та ПР-12787 від 09 лютого 2017 року.
Листом від 29 вересня 2017 року № 225-СК-3372 відповідач надіслав копії рішень від 20 квітня 2017 року № 185/2407, № 186/2408 та № 187/2409, якими ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням Київської міської ради про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є виключною компетенцією Київської міської ради. Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач керувався висновком Департаменту містобудування та архітектури від 26 лютого 2015 року №1645/0/12/27-15, який скасований в судовому порядку. Суд першої інстанції також врахував, що питання відповідності спірної земельної ділянки вимогам містобудівної документації вже було предметом розгляду адміністративних судів.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Спірні правовідносини регулюється Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядком набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, що затверджений рішенням Київської міської ради від 20 квітня 2017 року № 241/2463 (далі - Порядок).
У відповідності до п. б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Положеннями ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2.5 Порядку Департамент земельних ресурсів, керуючись даними міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, аналізує подані матеріали клопотання на відповідність меж земельної ділянки, її заявленого функціонального призначення даним містобудівного кадастру та протягом не більше семи робочих днів готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу (проект рішення Київської міської ради про відмову у наданні дозволу) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, передає до секретаріату Київської міської ради у порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.
Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Зазначені норми права вказують на те, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, реалізовуючи свої повноваження щодо розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності зобов'язана керуватися, не лише Порядком, а й нормами Земельного кодексу України.
За змістом Порядку Департамент земельних ресурсів, який є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), виконує організаційні функції щодо підготовки до розгляду міською радою відповідного клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (готує проект рішення).
Разом з тим розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є виключною компетенцією Київської міської ради.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції на те, що повноваження щодо розгляду заяви про надання безоплатно у власність земельних ділянок належать Департаменту земельних ресурсів, а Київська міська рада може винести на розгляд сесії лише підготовлений ним проект рішення.
Суд першої інстанції при вирішенні справи вірно виходив з того, що фактичним предметом спору у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 є не дії щодо направлення копій рішень у відповідь на заяву від 18 вересня 2017 року, а відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оформлена такими рішеннями.
Перевіряючи законність зазначеного рішення, колегія суддів встановила, що підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд став висновок Департаменту містобудування та архітектури від 26 лютого 2015 року № 1645/0/12/27-15, згідно якого заявлена нею ініціатива не відповідає містобудівній документації за функціональним призначенням.
Згідно з вказаним висновком земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідно до Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2020 року належить до території багатоповерхової житлової забудови, у зв'язку з чим не може бути надана для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
Такий висновок був предметом оскарження у справі № 826/7792/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року (з урахування ухвали суду від 02 жовтня 2018 року про виправлення описки) було, зокрема, скасовано висновок Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 26 лютого 2015 року № 1645/0/12/27-15.
Підставою для задоволення зазначеного позову стало те, що посилання на наявність Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2020 року як підставу для невідповідності ініціативи містобудівній документації, надання негативних висновків та відмови у наданні дозволу у розробленні проекту землеустрою є неправомірним. Згідно з п. 3.4 ДБН360-92** «Планування і забудова міських сільських поселень» садибну забудову у містах слід розміщувати: у межах міста переважно на вільних територіях, включаючи ділянки, які раніше вважалися непридатними для будівництва, на територіях реконструйованої забудови, існуючої індивідуальної садибної забудови і тієї, що зберігається, враховуючи необхідність збереження характеру міського середовища, що склалося; у приміських зонах на резервних територіях, що входять у межу міста, за винятком зелених зон; у нових селищах і тих, що розвиваються, розміщених у межах 30-40-хвилинної транспортної доступності. Тобто, вказані законодавчі приписи не містять прямої заборони на розміщення садибної забудови у межах багатоповерхової житлової забудови. Також судове рішення обґрунтоване тим, що відповідач не довів сам факт того, що земельна ділянка, в одержанні якої зацікавлена ОСОБА_1 , за функціональним призначенням належить до багатоповерхової житлової забудови.
У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Враховуючи, що постановою суду у справі № 826/7792/16, яка набрала законної сили, визнано неправомірним негативний висновок Департаменту містобудування та архітектури від 26 лютого 2015 року № 1645/0/12/27-15, який став єдиною підставою для прийняття рішення від 20 квітня 2018 року № 185/2407, колегія суддів вважає, що відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є незаконною як така, що ґрунтується на неправомірному висновку про невідповідність заявленої позивачем ініціативи вимогам містобудівної документації за функціональним призначенням.
Та обставина, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2017 року у справі № 826/7792/16 була ухвалена після прийняття Київською міською радою рішення від 20 квітня 2017 року № 185/2407 не є перешкодою для застосування ч.ч. 4, 5 ст. 78 КАС України під час вирішення адміністративного позову ОСОБА_1 про скасування такого рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги Київської міської ради не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 13 травня 2019 року, та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Є.В. Чаку