Ухвала від 19.11.2019 по справі 826/15032/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/15032/18 Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

УХВАЛА

19 листопада 2019 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Вівдиченко Т.Р., перевіривши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАН О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

Перевіривши апеляційну скаргу відповідача, вважаю, що вона не може бути прийнята до провадження та підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України (в редакції чинній з 15.12.2017 року), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію рішення суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_3 отримано 04 жовтня 2019 року.

Проте, апеляційну скаргу рішення на Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року скаржником подано засобами поштового зв'язку лише 13 листопада 2019 року, а тому, відповідачем пропущено строк звернення до суду з апеляційною скаргою.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що апелянт не міг сплатити судовий збір, у зв'язку із тривалою процедурою сплати судового збору, неналежним фінансуванням з боку держави.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім того, тимчасове зупинення на рахунку державного органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання ним вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

При цьому, слід звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”, справа “Креуз проти Польщі”).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

При цьому, державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів.

Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може випливати на дотримання строку апеляційного оскарження, і як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №814/1646/16.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, апелянт, пропустивши строк на апеляційне оскарження при зверненні з апеляційною скаргою до суду 13 листопада 2019 р. на рішення суду першої інстанції від 23 вересня 2019 р., не навів вагомих причин його пропуску, які могли б вважитися такими, що об'єктивно унеможливлювали його вчасне звернення з такою апеляційною скаргою та свідчили б на користь того, що поновлення такого строку у даному випадку не суперечитиме принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене, апелянт повинен подати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, де зазначити поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та надати докази на їх підтвердження.

Вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків.

Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку

У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

У зв'язку з викладеним, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та запропонувати апелянту усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження де зазначити поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та надати докази, що їх підтверджують.

Керуючись ст.ст. 132, 169, 296, 298 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2019 року залишити без руху.

Встановити ІНФОРМАЦІЯ_4 десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя: Вівдиченко Т.Р.

Попередній документ
85773307
Наступний документ
85773309
Інформація про рішення:
№ рішення: 85773308
№ справи: 826/15032/18
Дата рішення: 19.11.2019
Дата публікації: 14.09.2022
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них