Справа № 620/1537/19 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.
19 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Земляної Г.В., Мельничука В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 31.12.2018 №0475504-1301-2503.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 31.12.2018 №0475504-1301-2503.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позову.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Крім того, вказано, що вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Тобто, органи ДФС, не здійснюють безпосереднього розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки "AUDI", модель Q5, 2017 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1984 куб. см, тип пального - бензин, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата першої реєстрації транспортного засобу - 29.11.2018, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
У зв'язку з вищенаведеним, згідно із пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2018 №0475504-1301-2503, яким визначено суму податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб в розмірі 4 166,67 грн на підставі даних ІТС "Податковий блок" наданого Мінекономрозвитку до ДФС списку автомобілів, які є об'єктом оподаткування.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в матеріалах справи міститься лист Мінекономрозвитку від 31.01.2019, згідно якого розрахована у 2018 році згідно з методикою середньоринкова вартість автомобіля марки "AUDI", модель Q5, 2017 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1984 куб. см, тип пального - бензин становить 1 213 811,20 грн, що є меншим за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, а тому автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Приписами пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального".
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті (п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України).
В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01.01.2018 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3 723,00 грн (ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік"). Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 складали 1 396 125,00 грн. Таким чином, об'єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 396 125,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Так, середньоринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.3 пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень п.2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною як Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 №403.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (п.3 Порядку).
При цьому Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (п.14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що в контексті наведених норм Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів можливо дійти висновку про те, що при розрахунку вартості необхідно враховувати певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.
Як зазначено вище, обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.
Разом з тим, визначальною ознакою належності автомобіля до об'єкту оподаткування є його рік випуску та середньоринкова вартість, яка має перевищувати 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а не включення його до переліку.
За таких обставин, колегія суддів також враховує лист Мінекономрозвитку від 31.01.2019, який відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 73 - 76 КАС України, та згідно якого розрахована у 2018 році згідно з методикою середньоринкова вартість автомобіля марки "AUDI", модель Q5, 2017 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 1984 куб. см, тип пального - бензин становить 1 213 811,20 грн, що є меншим за 375 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судова колегія відхиляє посилання апелянта на те, що вказаний автомобіль був включений до Переліку легкових автомобілів, які підлягали оподаткуванню транспортним податком у 2018 році, позаяк зазначені аргументи жодним чином не доводять, що вартість вказаного авто перевищувала 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Враховуючи викладене нормативне регулювання та обставини справи, судом першої інстанції обґрунтовано задоволені позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують, та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2019 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя В.П. Мельничук