19 листопада 2019 р. м. ХарківСправа № 480/1563/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Сіренко О.І. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска (повний текст складено 02.08.19) по справі № 480/1563/19
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Позивач, Головне управління ДФС у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути податкову заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, нараховану у вигляді пені в сумі 308912,78 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 задоволено позов ГУ ДФС у Сумській області.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення податкового боргу було в повному обсязі такий борг сплачено двома платіжними дорученнями: 06.12.2018 та 15.01.2019. Вказує, що нову податкову вимогу про сплату пені за несвоєчасну сплату податкового боргу не отримував. Також зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду із відповідним позовом.
Позивач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим, до суду надійшло клопотання про заміну сторони у зв'язку з реорганізацією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України».
Колегія суддів, керуючись приписами ст. 52 КАС України, допускає заміну сторони позивача з Головного управління ДФС у Сумській області на Головне управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області).
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду було встановлено, що 17.08.2016 ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб з отриманих ОСОБА_1 доходів за 2014 рік, за результатами якого складено акт від 25.08.2016 № 2513/18-19-13-04-09/2458221298/174 (а.с. 12-14).
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 19.06.2016 № 0009791304/42982, яким до відповідача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн.,
- від 19.06.2016 № 0009791304/42981, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 796846 грн., в тому числі: 637476,88 грн. податкового зобов'язання та 159369,22 грн. штрафних санкцій (а.с. 15, 16).
Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ОСОБА_1 у судовому порядку.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2016 по справі № 818/1339/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Згідно з відомостями з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, 30.03.2017 позивачем було нараховано відповідачу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями від 19.06.2016 № 0009791304/42982 та № 0009791304/42981, пеню у сумі 365929,19 грн.
У зв'язку із наявністю податкового боргу, податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 31.03.2017 №3423-17 на суму 1162945,29 грн.
В подальшому, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 по справі № 818/1544/17 з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1162945,29 грн., в тому числі основного платежу 637476,88 грн., штрафної санкції 159539,22 грн. та 365929,19 грн.
Згідно з відомостями з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, за період з квітня 2017 року по 06.12.2018 року пеня відповідачу не нараховувалась та залишок несплаченої суми пені становив 365929,19 грн., тобто суму, стягнуту за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 по справі № 818/1544/17.
Матеріали справи свідчать, і це не заперечується сторонами, заборгованість у розмірі 1162945,29 грн. була погашена особисто відповідачем платіжними дорученнями від 06.12.2018 на суму 1000,00 грн. та від 15.01.2019 на суму 1161945,29 грн. (а.с.32, 41)
Разом з тим, 06.12.2018 у зв'язку із частковим погашенням ОСОБА_1 суми податкового боргу, податковим органом було нараховано пеню у розмірі 363,95 грн. (а.с.41)
Також, 15.01.2019 податковим органом нараховано пеню у розмірі 308548,92 грн. (а.с.32)
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату винесення рішення відповідач мав податковий борг в загальному розмірі 308912,78 грн., в тому числі: 308912,78 грн. - пеня.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, ПКУ, Кодекс) передбачено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.10, 19-1.1.22, 19-1.1.34 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Положеннями п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 Кодексу контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 14.1.162, 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки;
Згідно із п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.п.129.1.1. п.129.1, п.129.4 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення або ж закінчення процедури його оскарження, визначених контролюючим органом грошових зобов'язань такі податкові зобов'язання вважаються узгодженими. Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), тобто через 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 08 жовтня 2019 року по справі №520/3060/19 (адміністративне провадження №К/9901/24919/19).
Колегія суддів звертає увагу, що питання правильності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких встановлена в судовому порядку, не охоплюється предметом даного позову та не потребують доказуванню відповідно до ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, колегія суддів відмічає, що сторонами не наводиться доводів, а судом не встановлено обставин, які свідчать про неправильність нарахування контролюючим органом пені в розмірі 308912,78 грн.
Щодо доводів апелянта про неотримання податкової вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В свою чергу, відповідно до п.п.14.1.152, 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Згідно із п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Отже, якщо податковим органом направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), а після цього сума податкового боргу збільшилася (зменшилася) на суму новоствореного податкового боргу (незалежно від того податкове зобов'язання визначено контролюючим органом чи самостійно платником податків), у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.
У такому разі право на стягнення новоствореного податкового боргу у податкового органу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15 жовтня 2019 року по справі №2a-0770/3166/11 (касаційне провадження №К/9901/27509/18).
Як свідчать матеріали справи, станом на 30.03.2017 за ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб обліковувся податковий борг у загальному розмірі 1162945,29 грн., в тому числі основного платежу 637476,88 грн., штрафної санкції 159539,22 грн. та 365929,19 грн.
У зв'язку із наявністю податкового боргу, податковим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 31.03.2017 №3423-17 на суму 1162945,29 грн.
Згідно з відомостями з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 по податку на доходи фізичних осіб, за період з квітня 2017 року по 06.12.2018 року розмір податкового боргу відповідача не змінювався, в тому числі пеня не нараховувалась.
Відповідачем 06.12.2018 на суму 1000,00 грн. було частково погашено податковий борг. У зв'язку із такою сплатою, 06.12.2018 податковим органом було нараховано пеню у розмірі 363,95 грн.
Як наслідок, загальна сума податкового боргу змінилася і становила 1162309,24 грн.
Нова податкова вимога контролюючим органом не складалася та відповідачу не направлялася.
15.01.2019 відповідачем було сплачено залишок податкового боргу, стягнутого судовими рішеннями по справі № 818/1339/16, у розмірі 1161945,29 грн.
Однак, станом на 15.01.2019 залишилась несплаченою сума пені у розмірі 363,95 грн., нарахована 06.12.2018.
Таким чином, станом на 15.01.2019 ОСОБА_1 не погашено в повному обсязі наявний податковий борг, а тому відбулась лише зміна розміру податкового боргу і, як наслідок, у контролюючого органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу.
Крім того, 15.01.2019 податковим органом було додатково нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, визначеного податковими повідомлення-рішеннями.
Щодо доводів апелянта про порушення строку звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Отже, Кодекс передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частиною 4 статті 122 КАС України.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 14 лютого 2019 року по справі №813/4921/17 (адміністративне провадження №К/9901/48212/18).
Як свідчать матеріали справи спірні правовідносини стосуються стягнення податкового боргу.
Таким чином, в межах спірних відносин іншим законом є Податковий кодекс України, положеннями статті 102 якого визначено, що строк стягнення податкового боргу становить протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення.
Отже, позивач на виконання своїх повноважень, визначених нормами Податкового кодексу України, в межах 1095 денного строку правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення пені.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, не спростовують висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та вимоги ст. 139 КАС України, у справі відсутні підстави для здійснення нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст.242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 по справі № 480/1563/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 20.11.2019.