14 листопада 2019 р. Справа № 520/5326/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мінаєвої О.М.
суддів: Катунова В.В. , Старосуда М.І.
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., м. Харків, повний текст складено 24.07.19 року по справі № 520/5326/19
за позовом ОСОБА_1
до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський"
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів у розмірі 25000,00 грн, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору банківського рахунку № 980-032-000215759 від 04.04.2016 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року у справі № 520/5326/19 позов задоволено. Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів у розмірі 25000 грн, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2 в публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" згідно договору № 980-032-000215759 від 04.04.2016 р.
Відповідач, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що при його прийнятті судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню. Вказує, що кошти, що обліковувались на рахунку позивача, останній отримав на умовах Договорів, вони є сумою поверненої позики та процентів за користування нею, тобто вказані грошові кошти отримані позивачем на підставі договорів позики. Вважає, що судом першої інстанції була недостатньо досліджена правова природа Договору, суд дійшов хибного висновку про те, що позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за рахунок коштів Фонду у межах граничного розміру відшкодування, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-УІ. Укладений Договір позики № 980-032-000215759 від 04.04.2016 року є двостороннім, укладеним позивачем безпосередньо з ТОВ "ІРЦ", без участі Банку як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за такими договорами, по своїй природі не є вкладами згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Отже, гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зі змінами, внесеними Законом №1736-VIII, не поширюються на ситуацію з позивачем. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ОСОБА_1 (вкладник) та публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Супердохідний тиждень+» (вільний) № 980-032-000135580 від 06.10.2015 р. (а.с. 98), відповідно до якого відкрито вкладні (депозитні) рахунки позивача в банку № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 .
04 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ОСОБА_1 укладено договір № 980-032-000215759 "Суперкапітал" (новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зобов'язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що сума коштів, які передаються за договором, складає 25000,00 грн, вказане підприємство сплачує проценти у безготівковій формі на рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" та повертає кошти у безготівковій формі на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський".
Відповідно до пункту 8.3 договору № 980-032-000215759 від 04.04.2016 р. сторони погодили, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики позивачем ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у сумі, на строк та у порядку, передбаченому цим договором, в зв'язку з чим взаємовідносини сторін за цим договором регулюються статтями 1046-1053 Цивільного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договорів позики.
19 травня 2016 року з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перераховано на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський" кошти у загальній сумі 25000,00 грн з призначенням платежу "повернення коштів згідно договору № 980-032-000215759 від 04.04.2016 р.".
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 р. №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
На підставі рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 р. №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації банку з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно та призначено ОСОБА_2 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 р. до 12.07.2018 р. включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 р. №1702 змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" делеговано ОСОБА_3 з 05.09.2016 р.
09 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулась ПАТ "Банк Михайлівський" із заявою, в якій просила включити інформацію щодо неї до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та провести виплату відшкодування коштів в розмірі 25000,00 грн.
Листом № 3Г/21293 від 04.07.2017 р. ПАТ "Банк Михайлівський" повідомило позивача про те, що договори № 980-032-000215759 від 04.04.2016 р. та № 980-032-000215581 від 04.04.2016 р. укладено безпосередньо з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий цент" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, а тому відсутні підстави для внесення позивача до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладними рахунками.
Також, в листах № 3Г1 (К)/0537 від 05.04.2019 р. та № 3Г1(К)/0413 від 11.03.2019 р. ПАТ "Банк Михайлівський" зазначило, що зарахування 19.05.2016 р. коштів на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" № НОМЕР_6 в сумі 25000,00 грн та № НОМЕР_6 в сумі 5000,00 грн є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України та п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Не погодившись з відмовою включити позивача до списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач документально підтвердив внесення коштів на рахунки в ПАТ "Банк Михайлівський" за договорами банківського вкладу (депозиту), а відповідач не довів наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI (далі Закон 4452-VI) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч. 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує: 1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 цього Закону; 3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; 4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; 5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Пунктом 5 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення. Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Пунктами 2, 3 розділу ІІІ вказаного Положення передбачено, що Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду. Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 02.04.2019 року у справі №816/4666/15, який відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.
З матеріалів справи встановлено, що 06 жовтня 2015 року позивач уклав з ПАТ "Банк Михайлівський" договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" № 980-032-000135580. На виконання вказаного договору було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 та поточний рахунок № НОМЕР_4 .
04 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" та ОСОБА_1 укладено договір № 980-032-000215759 "Суперкапітал" (новий) (з виплатою процентів щомісячно), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим договором, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зобов'язується повернути кошти ОСОБА_1 та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Згідно вказаного договору ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" прийняло від позивача у власність кошти в розмірі 25000,00 грн, вказане підприємство сплачує проценти у безготівковій формі на рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" та повертає кошти у безготівковій формі на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в ПАТ "Банк Михайлівський".
На виконання договору №980-032-000215759 від 04.04.2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточні рахунки позивача № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 - 19.05.2016 року було перераховано кошти на загальну суму 30331,97 грн, що підтверджується довідками про стан рахунків №ЗГ1(К)/0537 від 05.04.2019 року та № ЗГ1(К)/0413 від 11.03.2019 року.
Колегія суддів зазначає, що в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач є вкладником банку, а кошти, які надійшли для нього як вкладника за договором банківського рахунку в розумінні тієї ж статті, є вкладом.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 р. № 14/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 р. прийнято рішення № 812 про запровадження з 23.05.2016 р. тимчасової адміністрації строком на один місяць з 23.05.2016 р. по 22.06.2016 р.
Отже, укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок позивача відбулося до початку віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (23.05.2016 р.), тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому відповідачем не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що кошти, що надійшли на рахунки позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не є вкладом, а тому гарантії Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на позивача, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Отже, вкладом, зокрема, є кошти, які надійшли для вкладника на умовах договору банківського рахунку.
06 жовтня 2015 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" № 980-032-000001543.
Пунктом 1 цього договору визначено, що Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів зазначає, що кошти ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" надійшли для позивача на його поточні рахунки, відкриті у ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)" № 980-032-000001543.
Отже, кошти, що надійшли позивачу від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", є вкладом в розумінні п.3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому гарантії цього Закону поширюються на позивача.
Посилання відповідача на нікчемність спірного договору як на підставу відсутності у позивача права на відшкодування коштів за рахунок Фонду, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (станом на дату укладення між ПАТ "Банк Михайлівський" і позивачем договору банківського рахунку) протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними.
На підставі наведених вище положень ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
На адресу позивача у 2019 році відповідачем було надіслано повідомлення про нікчемність правочину (а.с. 14,15) згідно яких переказ коштів (транзакція) здійснений 19.05.2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточні рахунки позивача № НОМЕР_2 , № НОМЕР_7 є нікчемними.
Проте, такі повідомлення не містять обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину.
Згідно апеляційної скарги відповідач посилається на нікчемність правочинів щодо переказу коштів (транзакція) здійсненого 19.05.2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточні рахунки позивача № НОМЕР_2 , № НОМЕР_7 з тих підстав, що 18.05.2016 року та 19.05.2016 року ПАТ "Банк Михайлівський" уклав з ТОВ «ІРЦ» договори відступлення прав вимоги №1805 та №1. Укладення вказаних договорів здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними. В подальшому за рахунок коштів, відображених на рахунку ТОВ «ІРЦ» внаслідок проведення вищевказаних нікчемних правочинів, були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб-позикодавців ТОВ «ІРЦ», в тому числі і позивача. Разом з тим, фактичного перерахування грошових коштів на рахунки фізичних осіб не відбувалось, операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі Банку, за відсутності грошових коштів. Інших підстав перелічених у ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідачем не наведено.
Проте, колегія суддів зазначає, що вказана вище підстава, за якою було визнано нікчемними правочини щодо переказу коштів (транзакція) здійсненого 19.05.2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточні рахунки позивача № НОМЕР_2 , № НОМЕР_7 не передбачена переліком підстав, наведених у ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за яких договір може вважатися нікчемним.
При цьому, колегія суддів зазначає, що жодна підстава, наведена у переліку ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюється на укладений позивачем договір.
Також колегія суддів зазначає, що здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові 04.07.2018 року по справі №826/1476/15, від 31.10.2018 року у справі №822/1083/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних відносин.
Також, колегія суддів зазначає, що постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних» відповідно до положень статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження відповідачем не надано. При цьому невиконання посадовими особами банку приписів постанови Правління Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність спірного договору та правочинів з переказу коштів на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договори нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/5326/19 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року по справі № 520/5326/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов М.І. Старосуд
Постанова складена в повному обсязі 20.11.19 р.