20 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2766/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до третя особаПриватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15) Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" (03126, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ - 37616221)
провизнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60319859 від 16.10.2019 року, -
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №60319859 від 16.10.2019 року.
ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем на підставі виконавчого напису №5503, виданого 18.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамзатовою А.А., 16.10.2019 відкрито виконавче провадження №60319859. Вказану постанову позивачка вважає протиправною з огляду на те, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, виконавчим округом відповідача визначено м. Київ. З огляду на зазначені обставини, на думку позивачки, оскільки територія, на якій вона проживає, не підвідомча відповідачеві, відповідно остання не мала права на відкриття виконавчого провадження..
Відповідач, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна надала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства та просила відмовити в задоволенні позову.
Третя особа пояснень по суті справи не подала.
ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2019 року.
19.11.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Згідно вимог ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.
ОСОБА_2 здійснює діяльність приватного виконавця з 20.02.2018, а її виконавчим округом є м. Київ.
15.10.2019 року ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» звернулося до Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Києва Вольф Т.Л. із заявою про примусове виконання виконавчого напису №5503 від 18.09.2019 року.
Також, стягувачем надано лист №25/09/19-1/160 від 25.09.2019 року, згідно якого ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» підтверджує, що у клієнта, яким є ОСОБА_1 та яка є боржником за кредитним договором №Д41/64 від 27.01.2014 року відкрито картковий рахунок в АТ «Терра Банк», юридичною адресою якого є 01133, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28 В. Також, в листі зазначено, що у зв'язку з переходом прав вимоги за Договором про відступлення прав вимоги за кредитними договорами №4 від 21.02.2018 року, укладеному між АТ «Терра Банк» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», для ОСОБА_1 змінено рахунок для погашення заборгованості на рахунок в форматі ІВАN: UA723003460000026506012022901, відкритий у відділенні «Київське №4» АТ «Альфа Банк», м. Київ, МФО: 300346, що знаходиться за адресою м, Київ, вул. Хрещатик, буд. 14.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л. від 18.09.2019 року відкрито виконавче провадження №60319859 по примусовому виконанню виконавчого напису №5503 про стягнення з ОСОБА_1 на користь TOB "РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА" заборгованості у розмірі 26 022,66 грн. (а.с.43,47).
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.09.2019 року ВП №60319859 з підстав її протиправності, позивач звернулась з даним позовом до суду.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (далі Закон, №1404-VІІІ) в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця визначені ст. 24 Закону.
Згідно ч. 2 цієї статті приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Частиною першою статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
У відповідності до ч. 2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
В пункті 19 Постанови Верховного Суду № 905/3542/15 від 10.09.2018 року зазначено: ч. 3.1. ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Згідно з частинами 6.1, 6.2 статті 6 вказаного закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в пункті 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.
При цьому, суд не бере до уваги зазначені правові висновки, а посилання відповідача вважає безпідставними, оскільки вказана постанова прийнята щодо інших правовідносин і в ній Верховним Судом надана оцінка правовідносинам щодо правомірності накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках боржника, а не щодо відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням карткового рахунку боржника за відсутністю доказів про наявність на цьому рахунку грошових коштів.
Разом з тим, суд зазначає, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об'єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України "Про виконавче провадження", у якому йдеться про "кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках".
Системний аналіз норм свідчить, що виконавче провадження здійснюють органи державної виконавчої служби (державні виконавці) та у передбачених Законом випадках приватні виконавці. Останні здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, й на підставі виконавчих написів нотаріусів. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: або за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи, або за місцезнаходженням майна боржника. Однією з підстав для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача про примусове виконання рішення. У такій заяві стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
З матеріалів справи вбачається, що виконавчим округом відповідача є м. Київ. Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, в територіальних межах м. Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться в м. Києві.
У листі до заяви на примусове виконання рішення стягувач зазначив, що у позивача є картковий рахунок за кредитним договором №Д-41/64, відкритий в АТ «Терра Банк».
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що надані документи містить відомості лише про наявність карткового рахунку у позивач та не містить відомостей про наявність на цьому рахунку грошових безготівкових коштів.
Суд зазначає, що відповідач, у першу чергу, не звернула стягнення на грошові кошти, які знаходяться на картковому рахунку позивача кредитним договором №Д-41/64, відкритий в АТ «Терра Банк», а відповідно до постанови від 06.11.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника доходи звернула стягнення саме на доходи позивача (а.с.54).
Аналіз наведеного доводить, що на вказаному картковому рахунку відсутні грошові безготівкові кошти, на які могло би бути звернено стягнення.
Водночас, з копії виконавчого провадження вбачається, що він не містить Інформаційного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого з відомостями про наявність майна у позивач, яке розташовано у м. Києві. Тому, суд вважає, що таке майно відсутнє.
Виходячи з встановлених по справі дійсних обставин, судом встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови у позивача було відсутнє будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України від 11.06.2018, оскільки даний лист містить роз'яснення про те, що приватний виконавець дійсно може приймати виконавчі документи за місцезнаходженням саме грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Тобто, вказане роз'яснення не містить інформації щодо можливості прийняття виконавчих документів за місцезнаходженням лише карткових рахунків боржника.
Перевіривши та оцінивши у сукупності всі докази суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження, діяла не на підставі, не у межах, що визначені Конституцією та Законами України.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання спірної постанови протиправною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.
З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправною постанови про відкриття виконавчого провадження №60319859 від 16.10.2019 задовольнив, відповідно позовна вимога щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60319859 від 16.10.2019 також підлягає задоволенню.
Крім цього, скасування спірної постанови є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
VІ. Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження ВП №60319859 від 16.10.2019 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва - Вольф Тетяни Леонідівни (02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 15) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2019р.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук