про залишення позовної заяви без руху
15 листопада 2019 року 357/7466/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Балаклицький А.І., розглянувши у м. Києві скаргу ОСОБА_1 на дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області зі скаргою на дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в якій просить:
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №1411 від 30.05.2019 відносно нього та скасувати дисциплінарне стягнення - "Сувора догана".
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11.07.2019 справу №357/7466/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 передано на розгляд за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.
20 серпня 2019 року справа №357/7466/19 надійшла на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу була передана судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 відмовлено у прийнятті до свого провадження справи №357/7466/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та повернуто справу №357/7466/19 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Супровідним листом від 31.10.2019 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області надіслав справу №357/7466/19 до Київського окружного адміністративного суду.
11 листопада 2019 року матеріали справи №357/7466/19 надійшли на адресу Київського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу були передані судді Балаклицькому А.І.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
При цьому, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (ч. 1 ст. 4 КАС України).
Однак, всупереч наведеним нормам звернення до адміністративного суду оформлено у формі скарги на дії командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , тоді як Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою та за участю сторін в адміністративному процесі як позивач та відповідач.
Крім того, суд звертає увагу на те, що вимоги до позовної заяви викладені в статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов'язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України, копію якого до позовної заяви не долучено.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 всупереч вимогам не зазначив у позовній заяві зазначену вище повну інформацію щодо позивача та відповідача, що унеможливлює подальший розгляд справи.
Крім того, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Вимогами п. 6 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Отже, позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).
При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.
Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.
Суд зазначає, що в поданій скарзі не викладено фактичних обставин справи, якими обґрунтовано позов. Крім того, не конкретизовано відповідно до яких норм чинного законодавства України ОСОБА_1 просить суд скасувати наказ, з яких підстав наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Цією ж статтею передбачено обов'язок позивача долучати до позовної заяви її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі №9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд зазначає, що всупереч вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу на обґрунтування своїх позовних вимог.
Крім того, позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України не додано до позовної заяви копію позовної заяви з відповідними доказами на обґрунтування позовних вимог для направлення відповідачу.
Відповідно до п. 11 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позивачем не надано суду власне письмове підтвердження про те, що ним не подано до суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2019 року, становить 1921,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4 = 768,40 грн.).
Проте, позивачем не додано до позовної заяви доказів сплати судового збору за звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Вказані недоліки повинні бути усунуті у семиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду: копій усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; уточненої позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог п. 2, п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням наведених вище висновків суду у відповідній кількості до учасників справи та для суду; належним чином завірених доказів на підтвердження правової позиції та обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у відповідній кількості до учасників справи та для суду; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано до суду іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Скаргу ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу семиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Балаклицький А. І.