20 листопада 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2633/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яка полягає у невиплаті з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) виплатити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 за період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року.
Також ОСОБА_1 просить суд допустити негайне виконання рішення в межах суми стягнення пенсії за один місяць.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що у зв'язку з окупацією частини території України та проведенням антитерористичної операції вона покинула своє постійне місце проживання м. Єнакієве Донецької області та перемістилась на підконтрольну територію України в м. Олександрія Кіровоградської області. Після переміщення звернулась до управління соціального захисту населення Олександрійської міської ради для взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та отримала відповідну довідку №0000409057 від 17.11.2017 року. В подальшому позивач стала на облік в Олександрійському відділі обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. У період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року виплата пенсії була припинена та поновлена лише з листопада 2018 року. У вересні 2019 року позивач звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про виплату заборгованості по пенсії за вказаний період, на що отримала лист №572/К-11 від 26.09.2019 року, яким їй фактично відмовлено у виплаті пенсії за зазначений період та повідомлено, що заборгованість по пенсії виплачена не буде до вирішення питання Кабінетом Міністрів України щодо прийняття окремого порядку. Таку бездіяльність відповідача щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії в період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року позивач вважає протиправною.
Ухвалою судді від 28.10.2019 р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.1-2).
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначив, згідно з протоколом засідання Комісії з питань надання державних соціальних допомог та пільг від 22.06.2018 року №13 прийнято рішення про відновлення виплати позивачу пенсії. З 01.11.2018 р. ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії на підставі рішення Комісії відповідно до Порядку №365 та заяви позивача про її поновлення. У відзиві представник також зазначає, що пунктом 15 Порядку №365 визначено, що орган, що здійснює соціальні виплати та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На теперішній час окремий порядок не прийнято. Таким чином, нараховані ОСОБА_1 пенсійні виплати за період з 01.06.2018 р. по 31.10.2018 р. будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.22-23).
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд
ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 23.11.2000 р. Єнакіївським МВ УМВС України в Донецькій області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
Відповідно до довідки від 17.11.2017 р. №0000409057 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач є внутрішньо переміщеною особою (а.с.11).
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з листопада 2017 року, що підтверджується матеріалами її пенсійної справи.
Згідно розпорядження відділу з питань виплати пенсій №16 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №197320/08 від 19.06.2018 р. ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії відповідно до п.5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. №365, листа Пенсійного фонду України від 03.05.2018 р. №15372/02-02 та листа Головного управління про направлення списків внутрішньо переміщених осіб від 19.06.2018 року №694/06-01 (а.с.45).
12.07.2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Олександрійським відділом обслуговування громадян) отримано витяг з протоколу засідання Комісії з питань надання державних соціальних допомог та пільг від 22.06.2018 року №13 (а.с.48 - зв.арк.).
На засіданні Комісії з питань надання державних соціальних допомог та пільг 22.06.2018 року прийнято рішення, оформлене протоколом №13, про відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , встановлено, що довідка переміщеної особи не скасовувалась, а факт проживання підтверджено (а.с.49).
10.09.2018 року позивачем подано заяву про поновлення виплати їй пенсії (а.с.48).
З матеріалів справи, суд убачає, що виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.11.2018 року (а.с.16).
У вересні позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії за період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року.
Розглянувши звернення позивача, ГУ ПФУ в Кіровоградській області направило лист-відповідь від 26.09.2019 р. №572/К-11, в якому зазначено про те, що згідно з витягом з протоколу засідання Комісії від 22.06.2018 р. №13, та відповідно до звернення позивача за поновленням виплати пенсії від 10.09.2018 р. прийнято рішення про відновлення ОСОБА_1 виплати пенсії (а.с.15). Також зазначено, що належна позивачу сума пенсії, починаючи з листопада перераховується на картковий рахунок останньої, відкритий в АТ "Ощадбанк", а з урахуванням внесених змін до Постанови №788, суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тому виплата неотриманих сум пенсій за період з 01.06.2018 р. по 31.10.2018 р. в сумі 15152,57 грн. (з них: 8127,75 грн. - розмір призначеної пенсії; 7024,82 грн - решта суми, яка виплачується щомісяця рівними частинами відповідно до статті 46 Закону) облікована та буде виплачена лише після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку (а.с.15).
Додатково в листі відповідачем зазначено, що довідка про розмір призначеної і фактично отриманої ОСОБА_1 пенсії надіслана поштою на її адресу Олександрійським відділом обслуговування громадян (сервісним центром) 25.09.2019 р. (а.с.15). Дані обставини також підтверджені відповідачем у своєму відзиві по позов (а.с.22-23).
Спору щодо розміру суми заборгованості сторонами не зазначено.
Спір виник у зв'язку своєчасно невиплатою позивачу суми нарахованої (облікованої) пенсії за період з 01.06.2018 р. по 31.10.2018 р.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.2014 р. № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), який набрав чинності з 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Враховуючи наведені норми Закону, позивач є внутрішньо переміщеною особою.
Як передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Згідно з пунктом 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено судом вище, недоплачена позивачу пенсія за період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року облікована пенсійним органом, однак не проведено її виплату у зв'язку з відсутністю відповідного порядку Кабінету Міністрів України.
Проте, суд не може погодитись із вищенаведеною бездіяльністю відповідача з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закону №1058-IV).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Пунктом 9 частини 1 статті 16 Закону №1058-IV передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
З аналізу вищенаведених норм суд убачає, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якого слідує що після поновлення виплати пенсії пенсіонеру територіальний орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплатити пенсіонеру суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, за минулий час у порядку, визначеному статтею 46 Закону № 1058-IV.
У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, як вже вище зазначено, порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України.
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.
Суд зазначає, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
За загальним правилом "закон" - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини.
У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому ними не можуть бути внесені будь-які зміни до законів.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що такий підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави.
Так, внаслідок відсутності порядку та механізму виплати особі пенсії за минулий період виникає правова невизначеність щодо змісту обов'язку держави по виплаті такої заборгованості. Така невизначеність створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права.
З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку, що здійснивши нарахування (облік) позивачу пенсії за період з 01.06.2018 р. по 31.10.2018 р., відповідач безпідставно, всупереч вимог статті 46 Закону № 1058-IV, не виплатив позивачу частину її пенсії, оскільки відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Таким чином, не виплачуючи позивачу нараховану пенсію, мотивуючи це відсутністю передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі, а встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Окрім того, у справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 3 і пункту 8 частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, що полягала у не виплаті частини належної позивачу пенсії у період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.
Водночас, з урахуванням викладеного, для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, відповідача слід зобов'язати здійснити виплату пенсії позивачу за вказаний період.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо допуску до негайного виконання рішення в межах суми стягнення пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.
Приписами частини 1 статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Ухвалою суду від 28.10.2019 р. ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
По даній справі документально підтверджених судових витрат судом не встановлено.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; іпн. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправною бездіяльність, а також зобов'язання вчинити певні дії задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 ) пенсії у період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) виплатити пенсію ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 ) за період з 01.06.2018 року по 31.10.2018 року.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Згідно з оригіналом
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук