20 листопада 2019 року м. Київ № 320/6538/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 15.03.2004 року № 18;
- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру заробітної плати за період виконання нею робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 178 (сто сімдесят вісім) руб. 30 коп., на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств №18 від 15.03.2004 року, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.10.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 29.06.1978 по 15.06.1993 перебувала у трудових відносинах зі Сквирським районним об'єднанням громадського харчування, правонаступником якого є Сквирська районна спілка споживчих товариств, на посаді кухаря.
У період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивач була відряджена до зони відчуження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач зазначає, що облік часу у той період в зоні аварії на Чорнобильській АЕС не вівся. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19.07.2006 у справі №1-570/2001 встановлено факт перебування позивача у відрядженні 21.06.1986 в м. Прип'ять Київської області та с. Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість її робочого часу за час цього відрядження становила 21.06.1986 17 годин, із яких в м. Прип'ять 12 годин і 5 годин в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження.
Згодом, відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громада які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на підставі первинних бухгалтерських документів про заробітну плату позивача, а також враховуючи факти, встановлені вищезазначеним рішенням суду, Сквирською районною спілкою споживчих товариств було видано позивачу довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС №18 від 15.03.2004. Відповідно до змісту даної довідки, за період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивачу за роботу в відчуження ЧАЕС було нараховано 178 руб. 30 коп.
На підставі довідки № 18 від 15.03.2004 позивачу з 01.03.2004 нараховано пенсію, проте з 01.01.2012 виплату пенсії припинено, з тих підстав, що довідка була видана на підставі рішення суду та не містить зобов'язань до пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії.
Представник позивача звернувся до відповідача з вимогою поновити виплату пенсії відповідно до довідки № 18 від 15.03.2004, проте відповідач повідомив, що відсутні підстави виплачувати пенсію на підставі вказаної довідки.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача. Вказує, що відповідач порушує права позивача на справедливу пенсію, адже вищевказана довідка від № 18 15.03.2004 не була визнана судом незаконною, або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі.
Звертає увагу, що обов'язковість виконання судових рішень для всіх є фундаментальним принципом судової влади України.
Позивач вважає, що відмова відповідача є неправомірною та порушує її право на належний соціальний захист.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.
Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області позов не визнало, надало суду відзив від 15.01.2019 № 161/13 відповідно до змісту якого відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відомості зазначені в довідці № 18 від 15.03.2004 не підтверджено жодними первинними документами.
У відзиві управління зазначило, що довідка видана на підставі рішення суду, а не за фактично отриману заробітну плату, а тому перерахунок пенсії не може проводитися на припущеннях чи даних, які не відповідають первинним бухгалтерським документам.
01.02.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з викладеними у відзиві поясненнями відповідача. Так, у відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не спростував його доводи та аргументи стосовно суті позовних вимог. Позивач наголошує, що довідка № 18 від 15.03.2004 була перевірена пенсійним фондом, за результатами перевірки не виявлено порушень при видачі даної довідки, пенсія призначалась і виплачувалась на підставі даної довідки з 01.03.2004.
Щодо наведеної у відзиві судової практики, позивач зазначає, що спірні правовідносини у вказаних відповідачем судових рішеннях виникли у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів, які підтверджують нараховану та сплачену заробітну плату. Натомість довідка №18 від 15.03.2004, на думку позивача, підтверджена первинними бухгалтерськими документами.
22.01.2019 позивачем подано до суду заяву про долучення до матеріалів справи копію виписки з книги по рахунку №70 «Рахунки по оплаті праці» перерахунки зарплати працівникам, які працювали в зоні відчуження в 1986 роках.
Ухвалою від 20.11.2019 судом здійснено заміну відповідача - Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_2 , позивач є інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.
Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК серії КИО-І № 148102 позивачу було встановлено другу групу інвалідності з 12.07.2001, причиною якої є захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
У період з 29.06.1978 по 15.06.1993 позивач перебувала у трудових відносинах зі Сквирським районним об'єднанням громадського харчування, правонаступником якого є Сквирська районна спілка споживчих товариств, де працювала на посаді повара, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
Відповідно до маршрутного листа, позивач з 21 червня 1986 року по 22 червня 1986 року перебувала у зоні ЧАЕС.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 19.07.2006 у справі № 1-570/2001 встановлено факт перебування позивача у відрядженні 21.06.1986 в м. Прип'ять Київської області та с. Іллінці Чорнобильського району Київської області і тривалість її робочого часу за час цього відрядження становила 21.06.1986 17 годин, із яких в м. Прип'ять 12 годин і 5 годин в с. Іллінці Чорнобильського району Київської області в зоні відчуження.
Розпорядженням правління Сквирського районного споживчого товариства № 19 від 01.04.2004 зобов'язано на виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 19.07.2006 у справі № 1-570/2001 провести нарахування заробітної плати позивачу за період виконання робіт в зоні відчуження.
Крім того, судом встановлено, що сума нарахованої заробітної плати за період виконання позивачем робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відображена у книзі «Рахунки по оплаті праці» перерахунки зарплати працівникам, які працювали в зоні відчуження в 1986 роках, копія витягу якої була надана позивачем та знаходиться в матеріалах справи.
Сквирською районною спілкою споживчих товариств було видано позивачу довідку №18 від 15.03.2004 про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС, зі змісту якої вбачається, що за роботу в населених пунктах зони відчуження м. Прип'ять, с.Іллінці за період з 21.06.1986 по 22.06.1986 позивачу виплачена заробітна плата в сумі 178 руб. 30 коп.
Судом встановлено, що довідка Сквирської районної спілки споживчих товариств № 18 від 15.03.2004 була подана позивачем при перерахунку пенсії з більшого заробітку з 01.03.2004, проте в подальшому розрахунок пенсії на підставі цієї довідки було припинено.
Представником позивача при ознайомленні з матеріалами пенсійної справи встановлено, що позивача не було повідомлено про причини припинення виплати пенсії на підставі довідки №18 від 15.03.2004.
23.10.2018 представником позивача направлено досудову вимогу до начальника Сквирського об'єднаного управління ПФУ Київської області з вимогою поновити виплату пенсії позивачу із заробітку зазначеного в довідці Сквирської районної спілки споживчих товариств №18 від 15.03.2004, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи з дня, коли було фактично припинено виплату пенсії за вказаною довідкою.
Листом від 08.11.2018 № 144/07-01 відповідач повідомив позивача, що відсутні підстави для виплати пенсії на підставі довідки №18 від 15.03.2004.
Відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 12.07.2001 та отримує пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 01.03.2004 позивачу проведено перерахунок пенсії з більшого заробітку на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств № 18 від 15.03.2004. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2012 здійснено перерахунок пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до набрання чинності цією постановою за матеріалами пенсійних справ. В обґрунтування відмови відповідач посилається на те, що довідка була видана на підставі рішення суду та не містить зобов'язань щодо перерахунку пенсії позивача, а тому з 01.01.2012 відсутні підстави для обчислення пенсії за довідкою про заробітну плату, виданою на підставі рішення Сквирського районного суду.
Не погоджуючись з даною відмовою, вважаючи її неправомірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
У свою чергу, процедура та порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
Так, пунктом першим вказаного Порядку встановлено, що пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
При цьому, в силу пп. 4 п. 3 даного Порядку у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Статтею 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII закріплено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).
Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.
Тобто, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №376/2559/17, від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 07 червня 2018 року у справі №577/1982/17, від 24 квітня 2018 року у справі №686/6278/17, від 12 червня 2018 року у справі №458/417/15-а.
Судом встановлено, що позивачу така довідка була видана Сквирською районною спілкою споживчих товариств на виконання Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі № 1-570/2001 та на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують нарахування та виплату заробітної плати.
Суд, зважаючи на принципи здійснення правосуддя, зокрема, обов'язковості судових рішень, зазначає, що відповідачем не надано доказів оскарження даного рішення, чи інших допустимих і належних доказів щодо цього.
Суд наголошує, що за приписами частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує Європейський суд з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.
Так, наприклад, у рішенні від 09.11.2004 «Справа «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини вважає, що обставини даної справи схожі з обставинами справи «Рябих проти Росії» (заява №52854/99, рішення від 24.07.2003), де у відповідній частині було вирішено: «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 §1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи».
У справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України (рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002) Європейський Суд наголосив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії на підставі довідки, яка була видана на виконання рішення суду та на підставі первинних бухгалтерських документів, а тому позивач має законне право на здійснення такого перерахунку.
При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Тотожні повноваження територіальних органів Пенсійного фонду України визначені у статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити про надання підтверджуючих документів або вчинялись інші дії і за наслідками таких дій відповідачем були отримані докази, що свідчать про невідповідність сум, зазначених у довідці про заробітну плату фактичним обставинам, відповідач під час розгляду справи не надав.
Більш того, суд акцентує особливу увагу на тому, що довідка Сквирської районної спілки споживчих товариств № 18 від 15.03.2004, яка видана на виконання вказаного судового рішення була підставою для обчислення пенсії позивача раніше - з 01.03.2004 по 31.12.2011.
Таким чином, відмова відповідача у перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств № 18 від 15.03.2004 року про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС є необґрунтованою та протиправною.
Суд не бере до уваги також посилання відповідача на Міністерства праці України від 20.11.1995 №09-3815, лист Міністерства праці України, Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Міністерства Фінансів України від 29.10.1992 № 09-3751/1032/3к/13-412/308, оскільки вказані листи мають рекомендаційний характер.
Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України про те, що невід'ємною складовою підстав та порядку перерахунку пенсії є беззаперечне підтвердження відомостей, що містяться в довідці про заробітну плату, відповідними первинними документами бухгалтерського обліку про тривалість робочого дня та місце її виконання (постанови від 04.11.2015 у справі № 539/4466/14-а та від 15.12.2015 у справі №2-а/576/29/14), суд наголошує, що тривалість робочого дня позивача та місце виконання роботи підтверджено рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05.12.2003 у справі №1-570/2001, а дані про нараховану та виплачену заробітну плату підтверджені первинними документами, зокрема, витягом книги по рахунку № 70 "Рахунки по оплаті праці" Перерахунки зарплати працівникам, які працювали в зоні відчуження в 1986 роках.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, оскільки відмова відповідача у поновленні пенсії, викладена у листі від 08.11.2018 стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання неправомірною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо поновлення виплати пенсії згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 15.03.2004 року № 18, підлягають задоволенню.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Разом із цим, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява № 20390/07).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, з огляду на зазначене, з метою забезпечення ефективного та належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру заробітної плати за період виконання нею робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 178 (сто сімдесят вісім) руб. 30 коп., на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств № 18 від 15.03.2004 року, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.10.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірною відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, яка викладена у листі від 08.11.2018 № 144/17-01 щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 , згідно довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств про заробітну плату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС від 15.03.2004 року № 18.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), виходячи з розміру заробітної плати за період виконання нею робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в сумі 178 (сто сімдесят вісім) руб. 30 коп., на підставі довідки Сквирської районної спілки споживчих товариств № 18 від 15.03.2004 року, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 23.10.2018 року, з урахуванням вже виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.