14 листопада 2019 року Справа № 280/4900/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., розглянувши в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:
1) визнати бездіяльність відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) та не зарахування періодів роботи до загального та пільгового стажу роботи протиправною.
2) зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV відповідно до заяви про призначення пенсії від 19.07.2019 та зарахувати до загального та пільгового стажу роботи періоди роботи в шахті на підприємстві ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь»:
- з 08.05.1987 по 24.07.1987 на посаді учня гірника робочого з повним робочим днем;
- з 24.07.1987 по 14.11.1987 на посаді підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 10.01.1990 по 18.02.1991 на посаді підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 18.02.1991 по 24.02.1994 на посаді підземним гірничим робітником З розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 24.02.1994 по 07.04.1994 на посаді учня прохідника з повним робочим днем в шахті;
- з 07.04.1994 по 18.07.1994 на посаді підземним прохідником 4 розряду з повним робочім днем;
- з 18.07.1994 по 22.11.1995 на посаді підземним прохідником 5 розряду з повним робочім днем;
На шахті «Іловайська» шахтоуправління «Харцизьське» виробничого об'єднання «Октябрьвуголь»,
- з 10.01.1996 по 09.08.1999 на посаді підземного прохідника 5 розряду ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем на підземних роботах.
3) зарахувати до стажу період проходження строкової військової служби з 21.11.1987 по 14.11.1989.
Також просить стягнути на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що звернувся до Управління із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком №1, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, однак відповідач відмовив в призначенні вказаної пенсії. Позивач зазначає, що ним до Управління надані вичерпні докази наявності права на пільгову пенсію, а трудовий стаж підтверджується як записами в трудовій книжці, так і відповідними уточнюючими довідками. Звертає увагу, що підставою для не зарахування відповідачем періоду роботи на шахті до пільгового стажу стало те, що надані ним довідки видані підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній Україні території та які в установленому порядку не перереєструвалися. При цьому Управління не заперечує, що посади, які він займав протягом спірних періодів, належать до Списку №1. Між тим, питання щодо зарахування часу проходження військової служби взагалі відповідачем не досліджувалося та не аналізувалося. Вважає, що відповідач необґрунтовано відмовив у призначенні пенсії. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
01.11.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву (вх.№45419), в якому зазначає, що надані позивачем довідки є нелегітимними, так як вони видані підприємствами, які знаходяться на не підконтрольній Україні території. Щодо періоду проходження позивачем строкової військової служби вказав, що це питання регулюється, зокрема, п.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а військова служба враховується в розмірі, який не перевищує всього наявного стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 19.07.2019 №2306-5000162251 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та взятий на облік за адресою Запорізька область АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 .
19.07.2019 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за ст.114 Закону №1058-IV за Списком №1.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів відповідач надіслав лист від 01.08.2019 №35/П-4, у якому зазначено, що відповідно до записів трудової книжки позивача та даних реєстру застрахованих осіб було розраховано його загальний стаж 18 років 10 днів, пільговий стаж 2 роки 3 місяці 13 днів. Надані позивачем копії довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній наданих підприємствами «Шахта «Холодна Балка» від 22.04.2019 № 89 та довідки від 23.05.2019 № 341, «Шахта «Іловайська» від 21.04.2019 № 156, видані підприємствами, які знаходяться на тимчасово неконтрольованій території та не перереєструвались, не підлягають виконанню. Довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.07.2019 № 397 надана підприємством «Шахта «Холодна Балка»» не може бути врахована, оскільки первинні документи знаходяться за адресою місто Макіївка, що не дає можливості для здійснення перевірки документів.
Як вбачається з вказаного листа та підтверджено доводами представника відповідача у відзиві на позовну заяву, фактичною причиною відмови у розгляді заяви про призначення пільгової пенсії стало надання, як вважає відповідач, не легітимних документів підприємств, які знаходяться на непідконтрольній Україні території. При цьому, щодо зарахування періоду проходження позивачем військової служби відповідач питання не розглядав.
Не погодившись з відмовою Управління призначити пенсію на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Згідно з абзацом 1 пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац 3 частини 4 статті 24 Закону №1058-IV).
Статтею 114 Закону №1058-IV врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162.
Аналогічна правова позиція щодо застосування Списків до пільгової роботи викладена у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17 (провадження № К/9901/2399/17).
Згідно записів у трудовій книжці, позивач працював:
1) ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь»:
- з 08.05.1987 по 24.07.1987 учнем гірника робочого з повним робочим днем;
- з 24.07.1987 по 14.11.1987 підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
2) проходив строкову військову службу з 21.11.1987 по 14.11.1989.
3) ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь»:
- з 10.01.1990 по 18.02.1991 підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 18.02.1991 по 24.02.1994 підземним гірничим робітником 3 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 24.02.1994 по 07.04.1994 учнем прохідника з повним робочім днем в шахті;
- з 07.04.1994 по 18.07.1994 підземним прохідником 4 розряду з повним робочім днем;
- з 18.07.1994 по 22.11.1995 підземним прохідником 5 розряду з повним робочім днем;
4) на шахті «Іловайська» шахтоуправління «Харцизьське» виробничого об'єднання «Октябрьвуголь»:
- з 10.01.1996 по 09.08.1999 підземним прохідником 5 розряду ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем на підземних роботах.
Посади на яких працював позивач в ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь» у період з 08.05.1987 по 14.11.1987 відповідають підрозділу 1 розділу І Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року.
Посади на яких працював позивач в ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь» у період з 10.01.1990 по 22.11.1995 відповідають коду 1010100а зазначеним у списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Посада на якій працював позивач на шахті «Іловайська» шахтоуправління «Харцизьське» виробничого об'єднання «Октябрьвуголь» у період з 10.01.1996 по 09.08.1999. відповідає також коду 1010100а зазначеним у списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Суд зазначає, що у матеріалах справи достатньо доказів того, що позивач працював у спірний період з повним робочим днем в шахті, в тому числі наявні довідки, які підтверджують пільговий характер роботи позивача. Відомості, зазначені в цих довідках повністю підтверджуються записами в трудовій книжці позивача.
Враховуючи, що записами у трудовій книжці в сукупності з наявними в матеріалах справи довідками підтверджено періоди роботи позивача, щодо яких виник спір, наявні підстави для зобов'язання відповідача включити ці періоди у пільговий стаж позивача.
Посилання відповідача на неможливість прийняття наданих позивачем уточнюючих довідок через не перереєстрацію підприємств на території підконтрольній українській владі, суд до уваги не приймає, оскільки, такі обставини не є підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 за наявності у нього необхідного загального і спеціального стажу.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №426/1006/16-а (провадження №К/9901/8741/18) та у постанові від 16 липня 2019 року у справі №235/516/17 (провадження №К/9901/21231/18).
Суд вважає, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Подібний висновок викладено Верховним Судом, зокрема у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 (провадження №К/9901/2387/17).
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову, через факт захоплення незаконними озброєними формуваннями території Донецької області.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Таким чином, з урахуванням принципу верховенства права, не можна не враховувати відомості, зазначені у довідках від 22.04.2019 № 89, від 23.05.2019 № 341 та від 05.07.2019 № 397 виданих «Шахта «Холодна Балка»; від 21.04.2019 № 156 виданої «Шахта «Іловайська» при розгляді питання про призначення пенсії позивачу, особливо з урахуванням того факту, що такі відомості відповідають змісту трудової книжки позивача.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду проходження позивачем строкової військової служби з 21.11.1987 по 14.11.1989 суд зазначає таке.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
У період проходження позивачем військової служби діяло Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, пункт «к» частина 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.
Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.04.2019 у справі №607/12395/16-а (провадження К/9901/36695/18), з аналізу норми статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зарахування проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, можливе лише за умови якщо підтверджено працю особи за професією або займання нею посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
З матеріалів справи встановлено, що безпосередньо перед призовом до лав Радянської армії та після проходження строкової військової служби позивач працював на підприємстві ОП «Шахта «Холодна балка ДП Макіїввуголь» підземним гірничим робітником 2 розряду, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці та довідками № 89 від 22.04.2019 та від 22.04.19 без номеру. При цьому позивач був звільнений у зв'язку із призовом до лав Радянської Армії.
Таким чином, за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії на пільгових умовах, період строкової військової служби може бути прирівняний до роботи, яка слідувала або передуваала зазначеному періоду.
Разом з тим, судом встановлено, що Управління взагалі не розглянуло заяву позивача в частині зарахування до пільгового стажу періоду строкової служи в Збройних Силах СРСР, оскільки у наданій відповіді відсутні посилання на підстави врахування або не врахування даного періоду.
Отже, враховуючи, що суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо вирішення питання про наявність підстав для призначення пільгової пенсії за умови, якщо самим органом Пенсійного фонду таке питання не розглядалось, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Управління повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії в частині зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 21.11.1987 по 14.11.1989.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до загального страхового стажу, суд звертає увагу, що за змістом позовної заяви позивачем не наведено жодних аргументів на обґрунтування зазначених позовних вимог, а з наданих до матеріалів справи письмових доказів порушення прав позивача щодо обчислення загального страхового стажу не вбачається, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність таких позовних вимог.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Суд зазначає, що за своєю суттю відмова призначити пенсію особі є вольовим рішенням суб'єкта владних повноважень, отже, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної відмови відповідача в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно з частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 536,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV періодів роботи на підприємстві ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь», в шахті «Іловайська» шахтоуправління «Харцизьське» виробничого об'єднання «Октябрьвуголь».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_1 в шахті на підприємстві ОП «Шахта «Холодна Балка» ДП «Макіїввуголь»:
- з 08.05.1987 по 24.07.1987 на посаді учня гірника робочого з повним робочим днем;
- з 24.07.1987 по 14.11.1987 на посаді підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 10.01.1990 по 18.02.1991 на посаді підземним гірничим робітником 2 розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 18.02.1991 по 24.02.1994 на посаді підземним гірничим робітником З розряду з повним робочим днем в шахті;
- з 24.02.1994 по 07.04.1994 на посаді учня прохідника з повним робочим днем в шахті;
- з 07.04.1994 по 18.07.1994 на посаді підземним прохідником 4 розряду з повним робочім днем;
- з 18.07.1994 по 22.11.1995 на посаді підземним прохідником 5 розряду з повним робочім днем;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу період роботи ОСОБА_1 в шахті «Іловайська» шахтоуправління «Харцизьське» виробничого об'єднання «Октябрьвуголь» з 10.01.1996 по 09.08.1999 на посаді підземного прохідника 5 розряду ділянки підготовчих робіт з повним робочим днем на підземних роботах.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не розгляду зави ОСОБА_1 від 19.07.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині зарахування до пільгового стажу періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 21.11.1987 по 14.11.1989.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.07.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині зарахування до пільгового стажу періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 21.11.1987 по 14.11.1989.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 14.11.2019.
Суддя М.О. Семененко