про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду
20 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/11665/19
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши питання про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
15 листопада 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків військової частини;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 26 лютого 2016 року до 28 лютого 2017 року;
- зобов'язати Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків військової частини;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 26 лютого 2016 року до 28 лютого 2017 року.
Перевіривши матеріали позовної заяви на відповідність статей 19, 20, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона не підсудна Житомирському окружному адміністративному суду та про необхідність передачі матеріалів позовної заяви за підсудністю з наступних підстав.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76).
У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до частини п'ятої статті 125 Основного Закону, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України. Зокрема, глава 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.
Частиною першою статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, закріплено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому відповідач - суб'єкт владних повноважень Донецький прикордонний загін Донецько-Луганського управління Державної прикордонної служби України (військова частина № НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), як юридична особа зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що компетентним судом за правилами територіальної підсудності, тобто судом, встановленим законом, щодо розгляду та вирішення вказаної адміністративної справи є Донецький окружний адміністративний суд, а не Житомирський окружний адміністративний суд.
Суд також наголошує, що прийняття Житомирським окружним адміністративним судом даної позовної заяви до провадження та відкриття провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою не може вважатись розглядом справи судом, встановленим законом, оскільки позовна заява належить до територіальної підсудності іншого суду - Донецького окружного адміністративного суду.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За змістом положень частини п'ятої, шостої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Враховуючи вищевикладене та з метою недопущення порушень правил територіальної підсудності, суд приходить до висновку, що матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії необхідно передати за територіальною підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Суд також звертає увагу, що відповідно до положень статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись статтями 19, 25, 29, 30, 243, 248, 256, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Передати матеріали позовної заяви в адміністративній справі №240/11665/19 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду (вул. Добровольського, 1, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу суду складено у повному обсязі: 20 листопада 2019 року.
Суддя Д.М. Гурін