Справа № 653/3730/18
Провадження № 2/653/299/19
іменем України
18 жовтня 2019 року м. Генічеськ
Генічеський районний суд Херсонської області в складі
головуючого судді Крапівіна О.П.,
при секретарі Пшенична В.М.
розглянувши справу за позовом КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який мотивує тим, що на початку 2013 року КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 85122,43 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що перебуваючи на посаді директора КП «ГВУВКГ», ОСОБА_1 були видані накази про звільнення працівників, а в подальшому за їх зверненням до суду з підстав незаконного звільнення були постановлені судові рішення про стягнення з КП «ГВУВКГ» середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки обумовлені грошові кошти були виплачені підприємством, тому на підставі ст..134 КЗпП України, ОСОБА_1 мав сплатити їх на користь КП «ГВУВКГ». 17.04.2013 року, рішенням Генічеського районного суду Херсонської області у справі № 653/226/13, позовні вимоги КП «ГВУВКГ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ГВУВКГ» грошові кошти у розмірі 56560,19 та 565,6 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 09.07.2013 року, рішенням Апеляційного суду Херсонської області у справі № 653/226/13, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінено рішення суду першої інстанції в частині належних до стягнення сум, а саме з 56560,19 грн до 36322 грн та суму судового збору з 565,6 грн до 363,22 грн. Таким чином з 09.07.2013 року у ОСОБА_1 виникло грошове зобов'язання перед КП «ГВУВКГ» стосовно сплати грошових коштів за рішенням Апеляційного суду Херсонської області.
Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що внаслідок тривалого та умисного невиконання рішення Апеляційного суду Херсонської області від 09.07.2013 року, у справі № 653/226/13, ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити відповідну санкцію за таке прострочення в межах дійсного строку позовної давності, а тому просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні витрати за порушення грошового зобов'язання та три відсотки річних в розмірі 17073,74 грн.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову не визнав. Крім того зазначає, що в розумінні визначення законом інституту грошового зобов'язання, у позивача відсутні правові підстави у нарахуванні трьох відсотків річних та інфляційних витрат на суму матеріальної відповідальності відповідача, стягнуту з нього в судовому порядку, тобто у позивача відсутнє право у застосуванні положень ч.2 ст.625 ЦК України. Також пояснює, що він не ухилявся від сплати такого зобов'язання, виконавче провадження було відкрито, вини його не має . Також надав копію постанови Генічеського районного відділу виконавчої служби від 23.07.2019 року про закінчення виконавчого провадження так як борг сплачено. Просить в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
17.04.2013 року, рішенням Генічеського районного суду Херсонської області у справі № 653/226/13, позовні вимоги КП «ГВУВКГ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «ГВУВКГ» грошові кошти у розмірі 56560,19 та 565,6 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
09.07.2013 року, рішенням Апеляційного суду Херсонської області у справі № 653/226/13, частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та змінено рішення суду першої інстанції в частині належних до стягнення сум, а саме з 56560,19 грн до 36322 грн та суму судового збору з 565,6 грн до 363,22 грн.
Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, згідно чинного цивільного законодавства рішення суду яке набуло законної сили, стосовно стягнення коштів, за своєю правовою природою є підставою виникнення грошового зобов'язання на яке розповсюджуються включно і санкції за його невиконання.
Станом на дату подання даного позову вищевказане грошове зобов'язання ОСОБА_1 не виконано.
На виконанні Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області знаходиться виконавче провадження №47355244 відкрите постановою заступника начальника ВДВС Генічеського РУЮ від 28.04.2015 року.
Фактично, за весь час існування вищевказаного грошового зобов'язання державними виконавцями не стягнуто з ОСОБА_1 сум, достатніх для покриття боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму борзу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунки належних до стягнення сум, з урахуванням сплачених коштів ОСОБА_1 , наявні в матеріалах справи та випливають з індексів інфляції опублікованих на офіційному веб-порталі Державної служби статистики України та трьох відсотків річних, які складають загальну суму в розмірі 17073,74 грн (сімнадцять тисяч сімдесят три гривні сімдесят чотири копійки).
З початку виникнення грошового зобов'язання, тобто на момент винесення рішення рішенням Генічеського районного суду Херсонської області у справі №653/226/13, і по сьогодні з відповідача примусово стягнуто лише грошову суму в розмірі 201,97 грн та 38,32 грн у квітні 2018, що підтверджується відповідними розпорядженнями державного виконавця про переведення грошових сум з депозитного рахунку ВДВС на рахунок КП «ГВУВКГ».
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст.625 ЦК України, поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Таким чином, твердження відповідача, щодо того, що в розумінні визначення законом інституту грошового зобов'язання, у позивача відсутні правові підстави у нарахуванні трьох відсотків річних та інфляційних витрат на суму матеріальної відповідальності відповідача, стягнуту з нього в судовому порядку - є необґрунтованими.
Щодо строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та три відсотки річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за зобов'язанням, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Водночас главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Зі змісту норм матеріального права випливає, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених статтею 625 ЦК України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (стаття 257 зазначеного Кодексу).
Згідно ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Верховний Суд України в постанові від 26.04.2017 по справі № 918/329/16 зазначає, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3 проценти річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Враховуючи зазначене, а саме той факт, що строк позовної давності виникає за кожен місяць з моменту прострочення грошового зобов'язання, а також факт того, що частина строку позовної давності КП «ГВУВКГ» пропущена, суд вважає, що позивач має право стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3 проценти річних за три останні роки з моменту подачі позовної заяви.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних є обгрунованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст..260, 264-266 ЦПК України, ст..625 ЦК України
Позов КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ) на користь КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (ЄДРПОУ - 04639087) інфляційні витрати за порушення грошового зобов'язання та три відсотки річних в розмірі 17073,74 грн (сімнадцять тисяч сімдесят три гривні сімдесят чотири копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_1 ) на користь КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (ЄДРПОУ - 04639087) вартість судового збору в розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду в термін 30 днів з дня оголошення рішення. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Генічеського районного суду О. П. Крапівіна