20 листопада 2019 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Струбіцька О.М., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року, -
Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 320,00 грн.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Фольксваген», н.з. НОМЕР_1 НОМЕР_2 ., з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя, нестійка хода, від проходження медичного освідчення, у встановленому порядку відмовився, чим порушив правила дорожнього руху п.2.5, та вимоги ст.130 ч.1 КУпАП.
На вказану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що за змістом протоколу він керував автомобілем в с. Верхні Петрівці з ознакам наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився. А в постанові суду зазначено, що він керував автомобілем з ознаками
ЄУНСС 723/3067/17
Справа №33/822/629/19 Головуючий у І інстанції: Бужора В.Т.
Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач: ОСОБА_2 О.М.
алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя, нестійка хода, що взагалі не відповідає змісту протоколу.
Крім того, апелянт зазначає, що був зупинений працівниками поліції не в с. Верхні Петрівці як зазначено в протоколі, а в селі Ропча. 08.11.2017 року їхав за своєю цивільною дружиною ОСОБА_3 , яка на той час була вагітна, та він переймаючись за стан її здоров'я та здоров'я ще не народженої дитини розуміючи, що огляд на стан сп'яніння займе багато часу, що може спричинити негативні наслідки, не заперечував пройти медичний огляд пізніше, після того як забере дружину, на що працівники поліції не погодились. Про дану обставину, він письмово виклав в поясненнях на окремому аркуші, які відсутні в матеріалах справи. Крім того відсутній відеозапис в матеріалах справи.
Апелянт також посилається на те, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки поспішав до вагітної дружини з метою запобігання хвороби чи іншого ушкодження здоров'я як її так і його майбутньої дитини.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, який, на його думку, пропущений з поважних причин. При цьому, посилається на те, що він не був присутній в суді під час розгляду справи, не був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, а про винесення постанови суду дізнався тільки 29 жовтня 2019 року. А тому вважає, що строк на оскарження постанови суду пропустив з поважних причин і просив цей строк йому поновити.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати постанову районного суду, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, дослідивши матеріали адміністративного провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження слід поновити оскільки у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 . присутній не був, а з текстом постанови ознайомився лише 29 жовтня 2019 року, клопотання вмотивоване, поважність причин пропуску доведена оскільки районний суд надсилав судові повістки на адресу село Верхні Петрівці, а особа згідно паспортних даних проживає в АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 266 КУпАП та розділу І п.6 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 - огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Крім цього, вищезазначеною Інструкцією розділом ІІ п.12 передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Згідно пояснень, поданих ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду вбачається, що апелянт свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав та зазначив, що не мав наміру ухилятися від проходження медичного огляду, оскільки будь-які алкогольні чи наркотичні речовини не вживав та був тверезий. Також вказує на те, що не заперечував пройти будь-який медичний огляд після того як впевнився у відсутності загрози здоров'ю вагітної дружини, про що зазначив у письмових поясненнях на окремому аркуші, який з невідомих йому причин відсутній в матеріалах справи, що спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції фіксувалось на відеокамеру, однак так такий запис відступній в матеріалах справи.
Обгрунтованими є доводи апеляції в тому, що у протоколі про адміністративне правопорушення вказано про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками наркотичного сп'яніння, натомість у оскаржуваній постанові районного суду вказано про стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційним судом було вжито заходів для реалізації прав ОСОБА_1 передбачених ст. 268 КУпАП, а саме знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання.
Також у відповідності до вимог ст. 251 КУпАП, як учасника судового провадження, повідомлено Сторожинецький ВП ГУНП в Чернівецькій області про розгляд адміністративного провадження, та на якого відповідно до цієї статті покладено обов'язок щодо збирання доказів, оскільки цим органом складено протокол про адміністративне правопорушення, витребовувався відеозапис події, що є предметом апеляційного розгляду.
Згідно відповіді Сторожинецького ВП на запит Чернівецького апеляційного суду від 11.11.2019 року відеозапис із нагрудних бодікамер працівників поліції щодо факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яке відбулося 08.11.2017 року о 18 год. 30 хв. відсутній.
За таких умов усім учасникам адміністративного провадження надано рівні права для реалізації своїх гарантованих законом прав.
В ході апеляційного розгляду підтвердились доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Зокрема встановлено що районний суд не провів повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Районним судом проігноровано порушення вимог ст. 254 КУпАП, якою встановлено вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення і як наслідок постанова районного суду якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не відповідає ст. 283 КУпАП.
У протоколі та постанові районного суду не вірно вказано місце скоєння адміністративного правопорушення та місце проживання особи яка притягається до адміністративного правопорушення. Місцем зупинки та місцем проживання вказується АДРЕСА_1 Петрівці, так як вірним місцем зупинки є село Ропча, а місцем проживання, згідно паспортних даних ОСОБА_1 , є АДРЕСА_1 .
Не встановлення місця проживання та відповідно неналежне повідомлення особи про судовий розгляд позбавило її можливості брати участь в судовому засіданні, порушено право на захист особи, позбавлено права давати пояснення.
Крім того районним судом не було здійснено виклику свідків для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Як наслідок районним судом здійснено формальний розгляд справи без встановлення фактичних обставин даного адміністративного правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 без доведення його вини в встановленому законом порядку у скоєному адміністративному правопорушенні.
Допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_4 підтвердив обставини, що були викладені в апеляційній скарзі, та зазначив що під час складання протокола про адміністративне правопорушення не були присутні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що місцем складання протоколу про адміністративне правопорушення було с. Ропча, а не в с. Верхні Петрівці як зазначено в протоколі.
Крім цього, апеляційним судом здійснювався виклик, для отримання усних пояснень, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 для повного всебічного об'єктивного встановлення обставин справи.
Свідок ОСОБА_5 дав пояснення, в яких зазначив, що ОСОБА_1 бачить вперше, в протоколі про адміністративне правопорушення підпис не його, при складані відповідного протоколу присутній не був, очевидцем відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння не був.
Згідно ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Така ж позиція встановлена і в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не виконано вимоги ст.245 КУпАП про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч.2 ст.62 Конституції України, ст.ст.245, 247, 251, 252, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду [підпис] О.М. Струбіцька
"Копія. Згідно з оригіналом."
Суддя - доповідач _________________ Струбіцька О.М.
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
20.11.2019 року
(дата засвідчення копії)