20 листопада 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю учасників провадження:
прокурора ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6
потерпілої ОСОБА_7
представника служби
у справах дітей ОСОБА_8
розглянула у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12019260110000185 від 13.03.2019 року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Оксанина Уманського району Черкаської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , українця за національністю, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із повною середньою освітою, не працюючого, раніше судимого:
1) 25.12.2001 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за ст.185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання строком на 1 рік;
2) 07.04.2003 року Ленінським районним судом м.Чернівці за ст.ст.187 ч.3, 69, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі ( звільнений 07.04.2007 року по відбуттю строку покарання );
3) 11.08.2014 року Кіцманським районним судом Чернівецької області за ст.125 ч.2 КК України до 150 годин громадських робіт;
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України, -
ЄУНСС: 718/2013/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_12
Номер провадження: 11-кп/822/486/19 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.4 ст. 152КК України
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України та призначено йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою продовжено до набрання вороком законної сили.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 визначено обчислювати з моменту звернення затримання - 13 березня 2019 року.
Стягнуто із ОСОБА_9 на користь держави 7 477 (сім тисяч чотириста сімдесят сім) гривень 70 (сімдесят) копійок витрат на залучення експертів.
Вирішено долю речових доказів.
На вказаний вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок змінити, призначивши ОСОБА_9 більш м'яке покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 152 КК України, оскільки вважає, що призначене його підхахисному покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.
Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд 1 інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання, однобічно та неповно дослідив обставини справи, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого. Зокрема, вказував, що судом не було враховано, що сексуальні стосунки між ним та донькою відбувались, як правило, за ініціативою потерпілої.
Від інших учасників судового розгляду інших апеляцій та заперечень на неї не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 , який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, посилаючись на обставини в ній зазначені, міркування прокурора та потерпілої ОСОБА_7 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого та просили вирок районного суду залишити без змін, вислухавши промови учасників судового розгляду в судових дебатах, розглянувши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як встановлено районним судом та перевірено апеляційною інстанцією, обвинувачений ОСОБА_9 19.01.2017 року, знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи злочинний умисел, спрямований на здійснення статевого акту, з метою задоволення статевої пристрасті відносно своєї малолітньої доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи про те, що вона є малолітньою особою та їй не виповнилось 14 років, застосувавши до останньої фізичне та психологічне насильство, які виразились в подоланні фізичного опору потерпілої, а саме шляхом утримування її рук, затуляння їй рота, а також у погрозах спричинення їй тілесних ушкоджень, вчинив з малолітньою ОСОБА_7 статевий акт природнім способом, всупереч її волі.
Також, ОСОБА_9 в період часу з 19.01.2017 року по 13.03.2019 року, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з метою задоволення статевої пристрасті відносно своєї доньки ОСОБА_7 , достовірно знаючи про її вік, користуючись відсутністю сторонніх осіб, застосував до останньої фізичне та психологічне насильство, які виразились в подоланні фізичного опору потерпілої та у погрозах спричинення їй тілесних ушкоджень, вчиняв з ОСОБА_7 статеві акти природнім способом, всупереч її волі.
Востаннє, 13.03.2019 року приблизно о 10:00 годині ОСОБА_9 , знаходячись за місцем свого проживання що за адресою: АДРЕСА_2 , переслідуючи злочинний умисел, спрямований на здійснення статевого акту, з метою задоволення статевої пристрасті відносно своєї доньки ОСОБА_7 , достовірно знаючи про її вік, застосувавши до неї фізичне та психологічне насильство, які виразились в подоланні фізичного опору потерпілої та у погрозах спричинення їй тілесних ушкоджень, вчинив з малолітньою ОСОБА_7 статевий акт природнім способом, всупереч її волі.
Вина ОСОБА_9 у зґвалтуванні, тобто вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, які вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, вчинене повторно, доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції і яким дана правильна юридична оцінка.
Дії обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч.4 ст.152 КК України і в апеляції не оспорюються.
А тому колегія суддів, керуючись ст.404 КПК України, не наводить докази на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій.
Апеляційні доводи адвоката ОСОБА_6 про те, що вирок суду, в частині призначення ОСОБА_9 покарання підлягає зміні, внаслідок його суворості, є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах провадження та законі.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вищенаведені вимоги закону судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 були виконані повністю.
Так, районним судом при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 було враховано ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який є умисним, закінченим, особливо тяжким, який вчинено обвинуваченим відносно своєї рідної доньки, яка на момент вчинення злочину була малолітньою, що вчиненні протиправні дій відносно неї тривали понад 2 роки, в результаті чого вона завагітніла; особу ОСОБА_9 , який хоч і визнав вину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, однак він за місцем проживання та реєстрації характеризується посередньо, ніде офіційно не працює, тобто не займається суспільно корисною працею та не має постійного законного джерела доходу, раніше судимий за умисні злочини, вчинив новий в період не погашеної та не знятої судимості за попередній злочин, що свідчить про його підвищену суспільну небезпеку, а також те, що він належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , судом визнано рецидив злочину.
У зв'язку із вищенаведеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_9 покарання, яке за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання, а тому не може бути визнано несправедливим внаслідок суворості.
Доводи адвоката ОСОБА_6 про можливість призначення ОСОБА_9 більш м'якого покарання, на думку колегії суддів, задоволенню не підлягають з тих підстав, що сторона захисту ні в своїй апеляційній скарзі, ні в суді апеляційної інстанції не навела жодної підстави для зміни вироку в частині призначення покарання та не обґрунтувала необхідність призначення більш м'якого покарання, ніж призначено судом першої інстанції.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції при розгляді справи не допущено таких порушень КПК або КК України, які б тягли за собою скасування вироку або ж зміну міри покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 вересня 2019 року відносно ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення проте може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою,- в той самий порядок і строк з дня отримання копії судового рішення.
Головуючий: Судді:
_________________ __________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3