«19» листопада 2019 року
м. Харків
справа № 640/20497/17-ц
провадження № 22ц/818/5397/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.,
за участю секретаря - Колосовської А.Р.
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада, представник позивача - Мовчан М.В.,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року в складі судді Губської Я.В.
У грудні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, в якому просила звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 90,86 кв.м. по АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом демонтажу гаражу з приведенням її у придатний для подальшого використання стан; судові витрати по веденню справи покласти на відповідачів.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року позов Харківської міської ради - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Вважала, що суд першої інстанції на стадії дослідження матеріалів справи та судових дебатів безпідставно залишив позов без розгляду. При цьому не навів жодних мотивів, з яких дійшов висновку про те, що нез'явлення позивача в судове засідання на цій стадії розгляду справи перешкоджає вирішенню спору по суті.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської міської ради необхідно задовольнити, ухвалу суду - скасувати.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у судове засідання та не повідомив суду причини неявки.
Проте, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 189 ЦПК України передбачено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до статті 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналізуючи наведену норму права слід зазначити, що заява (позов) залишається без розгляду за наявності таких чотирьох умов у сукупності: позивача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи; він повторно не з'явився в судове засідання; від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому залишення позову без розгляду на підставі цієї норми можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Тобто, застосування цієї норми можливе у разі, коли йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов'язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Суд має з'ясувати не тільки відсутність поважних причин, а також і те, яким чином неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду перебувала справа за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2017 року позовну заяву Харківської міської ради залишено без руху та апелянту надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2018 року відкрито провадження у справі.
17 січня 2019 року до суду першої інстанції Харківська міська рада подала клопотання, в якому просила розглянути справу в розумні строки.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 січня 2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Справа призначалася до розгляду неодноразово, зокрема на 18 червня 2019 року, 15 серпня 2019 року та 05 вересня 2019 року.
На вказані дати у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України Харківська міська рада належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак, її представник не з'явився у судові засідання на 15 серпня 2019 року та 05 вересня 2019 року.
В суді апеляційної інстанції представник Харківської міської ради пояснив, що справа знаходилася в провадженні суду з грудня 2017 року. Представник Харківської міської ради був присутній в судових засіданнях на 17 січня 2019 року, 27 травня 2019 року та 18 червня 2019 року, надавав пояснення, клопотання щодо розгляду справи в розумні строки, після чого оголошено перерву до 15 серпня 2019 року. Позиція Харківської міської ради була висловлена як в позові, так і в усних поясненнях, які надані в судових засіданнях. У зв'язку з великим навантаженням представник не міг з'явитися в судові засідання на 15 серпня 2019 року та 05 вересня 2019 року.
Дійсно, як вбачається з протоколу судових засідань представник Харківської міської ради був присутній на всіх судових засіданнях, надавав пояснення, приймав участь у обговоренні заявлених клопотань, добросовісно виконував свої процесуальні обов'язки.
Тому, нез'явлення позивача у наступні судові засідання (15 серпня 2019 року та 05 вересня 2019 року) за обставин добросовісного виконання процесуальних обов'язків не зумовлює у цьому випадку залишення судом першої інстанції позову без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, оскільки суд першої інстанції не був позбавлений можливості закінчити спір по суті на підставі наявних у справі та досліджених судом за участю сторін доказів.
Із змісту ухвали не вбачається обґрунтування неможливості розгляду спору по суті за наявними матеріалами справи, не зазначено, яким чином неявка представника позивача в судове засідання у цьому випадку перешкоджала вирішенню спору по суті за наявними у матеріалах справи доказами, не вказано, які саме вимоги суду не було виконано позивачем.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував проти апеляційної скарги Харківської міської ради та вважав, що справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки спір повинен бути вирішений по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду через неявку представника позивача до суду, оскільки його нез'явлення не перешкоджає закінченню розгляду справи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.
Згідно пункту 9 частини 1 Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Згідно статті 210 ЦПК України (стаття 175 ЦПК України в редакції 2004 року, чинного на час відкриття провадження у справі) суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду справа знаходиться з 28 грудня 2017 року і до теперішнього часу не розглянута.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.
Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.
Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті спору, підстав для перерозподілу судового збору за розгляд справи апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2019 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді І.О. Бровченко
А.І. Колтунова
Повний текст постанови складено 20 листопада 2019 року