Справа № 640/9284/16
Провадження № 22-з/818/441/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: у порядку ЦПК України
20 листопада 2019 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Кіся П.В., Хорошевського О.М.,
розглянув заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про відвід колегії суддів Тичковій О.Ю., Котелевець А.В., Піддубного Р.М., по справі за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , стягувач ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» про стягнення боргу,
У червні 2016 року ОСОБА_2 , а в липні 2016 року ОСОБА_3 звернулися до суду із заявами про скасування рішення третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» про стягнення з них на користь ОСОБА_4 боргу за договором позики.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року визнано поважними причини пропуску строку оскарження рішення третейського суду, поновлено цей строк ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а їх заяви задоволено. Скасовано рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» м. Харкова від 08 квітня 2013 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 23.01.2017 оскаржили її в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області.
Ухвалою судді судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 09 лютого 2017 року було відкрито апеляційне провадження у справі за заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , стягувач: ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» про стягнення боргу.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року апеляційні скарги були відхилені, ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 ухвала Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року була скасована. Справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року № 452/2017 постановлено ліквідувати Апеляційний суд Харківської області та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.
На підставі вищевказаної постанови касаційного суду справа надійшла для розгляду апеляційних скарг до Харківського апеляційного суду, який було створено замість ліквідованого Апеляційного суду Харківської області.
14 листопада 2019 року під час повторного апеляційного розгляду справи Харківським апеляційним судом ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду заяву про відвід колегії суддів Тичкової О.Ю., Котелевець А.В., Піддубного Р.М.
В обґрунтування посилався на те, що за редакцією ЦПК України, що почала діяти з 15.12.2017, оскарження рішень третейських судів здійснюється через апеляційні суди як суди першої інстанції. Верховний Суд переглядає ухвалені апеляційними судами судові рішення як суд апеляційної інстанції. Тому подальший розгляд Харківським апеляційним судом апеляційних скарг на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року, постановлену за результатами заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування рішення третейського суду, призведе до розгляду справи неповноважним судом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану заяву і зазначив, що після скасування Верховним Судом ухвали Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справа мала залишитись в суді касаційної інстанції та розглядатися безпосередньо Верховним Судом.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М., вказана заява була визнана необґрунтованою. Заяву у порядку ст.ст. 33, 40 ЦПК України було передано на автоматизований розподіл для визначення колегії суддів для подальшого розгляду заяви про відвід судді. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Яцина В.Б., судді колегії- Кісь П.В., Хорошевський О.М.
Перевіривши доводи заяви адвоката Бекузапрова Р.Е. про відвід колегії суддів Тичковій О.Ю., Котелевець А.В., Піддубному Р.М при розгляді вказаної справи, колегія суддів вважає, що такі доводи є необґрунтованими та безпідставними.
Статтями 36, 37 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді.
Підстави для відводу судді передбачені у ст. 36 ЦПК України. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (недопустимість повторної участі судді в розгляді справи).
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Особиста неупередженість та безсторонність суддів презюмується.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У даній справі колегія суддів Харківського апеляційного суду у складі головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів: Котелевець А.В., Піддубного Р.М. була призначена з дотриманням передбаченого ст. 33 ЦПК України порядку визначення судді для розгляду справи.
У Рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, Європейський Суд в контексті дослідження гарантій а. 1 ст. 6 Конвенції зазначив, що, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У справі "Сокуренко та Стригун проти України" Європейський Суд
зазначив, що згідно із Господарським процесуальним кодексом при перегляді постанов Вищого господарського суду Верховний Суд міг або скасувати постанову Вищого господарського суду та повернути справу на новий розгляд до нижчого суду, або ж припинити провадження у справі. Натомість він залишив у силі постанову апеляційного суду, не надавши жодних аргументів щодо перевищення повноважень, і такі дії не були передбачені Господарським процесуальним кодексом. Суд дійшов висновку, що, перевищивши свої повноваження, які були чітко викладені у Господарському процесуальному кодексі, Верховний Суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 26-28 згаданого вище рішення).
Згідно ч. 2 ст. 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Пунктом 9 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У пункті 11 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України зазначено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У даній справі апеляційні скарги на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2017 року були подані та апеляційне провадження відкрите Апеляційним судом Харківської області до набрання чинності цією редакцією ЦПК України (15.12.2017).
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 3 чинного ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Виходячи зі змісту вказаних норм п.п. 9, 11 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень чинного з 15.12.2019 ЦПК України, ураховуючи ч.ч. 3, 4 третю статті 3 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку, що зміна інстанційності для розгляду апеляційних скарг у справах щодо оскарження рішень третейських судів після відкриття апеляційного провадження у цій справі не позбавляє Харківський апеляційний суд, який створений замість ліквідованого Апеляційного суду Харківської області, продовжити цей апеляційний розгляд після скасування постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року ухвали Апеляційного суду Харківської області від 20 червня 2017 року та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншому випадку Верховний Суд, діючи як суд апеляційної інстанції, ухвалив би нове судове рішення по суті апеляційної скарги.
Зазначений висновок відповідає висновкам щодо застосування вказаних норм цивільного процесуального права, які викладені в постановах Верховного Суду від 31сжовтня 2018 року у справі № 761/8926/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 127/25797/17.
Європейський суд з прав людини констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже - порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони». ЄСПЛ також наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту» (п. 33, рішення від 22 грудня 2009 року у справі «Бєзимянная проти Росії», заява № 21851/03).
У світлі гарантій доступу до суду та принципу пропорційності (легітимної мети) у застосуванні норм цивільного процесуального щодо зміни інстанційності розгляду апеляційних скарг у справах щодо оскарження третейського суду, колегія суддів в контексті необхідності дотримання принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права, вважає за необхідне також керується завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення заяви про відвід колегії суддів Тичкова О.Ю., Котелевець А.В., Піддубного Р.М.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про відвід колегії суддів Тичковій О.Ю., Котелевець А.В., Піддубного Р.М. - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії П.В.Кісь.
О.М. Хорошевський.