Провадження апел.суду №11-кп/818/3260/19 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Справа суду 1-ї інстанції №644/6418/19
Категорія: ч.3 ст.15 - ч.3 ст.185, ч.1 ст.162 КК України
18 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_8 , -
Цією ухвалою продовжено строк тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_8 , 1978 року народження до 27 листопада 2019 року з визначенням розміру застави у сумі 38 420 грн., що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначив, що наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України в судовому засіданні прокурором не було доведеним.
Наголосив, що ОСОБА_8 не має на меті переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки має постійне місце проживання, де проживає разом з матір'ю, веде нормальний спосіб життя, жалкує про вчинення злочинів та повністю розкаялася, зрозуміла наслідки свого діяння, як для потерпілих так і для себе, вона є інвалідом ІІІ групи, отримувала пенсію, але зараз строк інвалідності збіг та вона прагне її поновити щоб і надалі отримувати пенсію.
Указав, що обвинувачена має ряд серйозних захворювань, у зв'язку із чим перебуває на обліку в Харківському обласному клінічному центрі з профілактики і боротьби зі СНІДом, з діагнозом В20.4 ВІЛ-інфекція - клінічна стадія, рецидив кандидозу, В18.2 Хронічний вірусний гепатит С, а тому перебування її в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» унеможливлює забезпечення належних умов для життя та лікування.
Просить ухвалу суду скасувати та обрати обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Також колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, який є злочином невеликої тяжкості, а також за ч. 3. ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - тобто за тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Так, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_8 раніше неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності, не працює, тобто не має законних джерел існування, незаміжня, дітей на утриманні не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, що обґрунтовано свідчить про існування ризику переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду.
Доводи захисника про наявність постійного місця проживання та матері, на думку колегії суддів недостатньо свідчать про можливість належного виконання процесуальних обов'язків покладених на обвинувачену, у тому числі щодо забезпечення її явки до суду та правоохоронних органів, оскільки зазначені обставини існували на час вчинення злочинів, які їй інкримінуються, та не стали для неї стримуючим фактором, а тому не можуть бути достатніми для спростування наявності ризику переховування її від правосуддя.
Крім того, відповідно до матеріалів провадження, обвинувачена раніше судима шість разів за вчинення умисних злочинів, у тому числі за вчинення злочинів проти власності, неодноразово звільнялася від відбування покарання з випробуванням, однак знову вчиняла злочини, що свідчить про наявність ризику вчинення нею нових злочинів, оскільки навіть злочини, які наразі їй інкримінуються ОСОБА_8 вчинила під час перебування на іспитовому строку, який був призначений попереднім вироком.
Також колегія суддів позбавлена процесуальної можливості врахувати доводи захисника про необхідність зміни запобіжного заходу в наслідок неможливості перебування обвинуваченої, за станом здоров'я в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», оскільки захисником не надано відповідних висновків судово-медичних експертів, щодо наявності у обвинуваченої захворювань, які перешкоджають її перебуванню в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Крім того, ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, захиснику та обвинуваченій було роз'яснено їх право подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також право оскаржувати до окружного адміністративного суду дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченої, в тому числі, стосовно стану здоров'я.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не змінилися, та не зменшилися.
За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: