20.11.2019 Справа №607/26034/19
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВв:
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
При подачі цього позову останній допустив ряд недоліків, а тому ухвалою суду від 07 листопада 2019 року його залишено без руху та надано термін на їх усунення (далі Ухвала).
18 листопада 2019 року адвокат Бочан І.П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду заяву (далі також може вживатись як Заява) у якій, окрім іншого, вказав, що: у позовній заяві вказано повне найменування суду; ідентифікаційні коди відповідачів в ЄДРПОУ, як і їхні електронні адреси або адреси електронної пошти позивачу невідомі; коли він прибув на територію України не важливо, оскільки строк оскарження постанови слід рахувати, починаючи з дня її отримання; ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, що взагалі було відомо Тернопільському міськрайонному суду при розгляді аналогічних справ; належним чином виготовлену копію спірної постанови позивач надати не може.
Суд також звернув увагу на те, що розділі Заяви де вказані реквізити, міститься вказівка на реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1
Зазначеною заявою позивач не усунув недоліків, на які суд звернув йому увагу в ухвалі від 07 листопада 2019 року, а тому вона підлягає поверненню з наступних міркувань.
Насамперед слід вказати, що повним найменуванням суду до якого ОСОБА_1 подав позов, а пункт 1 ч. 5 ст. 160 КАС України зобов'язує позивача вказувати саме повне найменування суду, є Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, а не Тернопільський міськрайонний суд.
Тобто назва суду позивачем таки вказана неповна і порушення пункту 1 ч. 5 ст. 160 КАС України як існувало так і продовжує існувати після подачі Заяви.
Вимога суду про зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача виконана.
Згідно пункту 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, зазначення у позовній заяві ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України є обов'язком позивача. Ця норма права не дає позивачу можливості не зазначати ці відомості у зв'язку з відсутністю відомостей про них.
Такий обов'язок є імперативним з огляду на характер інформації, вимога про наведення якої ставиться законодавцем, а вона є загальнодоступною, а тому позивач апріорі має можливість її здобути, за умови, що добросовісно та відповідально ставиться до процедури подачі позову.
Аналогічна ситуація має місце і з офіційною адресою, або електронною поштою відповідачів. Обидва відповідачі є державними органами України. Мають свої офіційні електронні сторінки в мережі Інтернет та аканти у соціальних мережах, де про них міститься вичерпна інформація, що дає позивачу об'єктивну можливість виконати вимоги пункту 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, чого він не зробив.
Хоча на перший погляд зазначення вказаних відомостей є досить формальною частиною підготовки позовної заяви, однак її не варто недооцінювати.
Відсутність цих відомостей ускладнює процедуру повідомлення відповідачів в порядку, визначеному частиною 1 ст. 268 КАС України, якою встановлено, що у справах, визначених статтею 286 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Саме електронні системи зв'язку є найбільш швидким та найменш фінансово затратним способом повідомлення відповідача (ів.).
Аналогічним підходом, а саме, необхідністю чіткого виконання не складних та цілком зрозумілих вимог статті 160 КАС України, суд керувався, коли вказував на позивачу і на інші недоліки.
Посилання представника ОСОБА_1 на те, що суд самостійно має можливість здобувати частину відомостей, викладених у статті 160 КАС України, суперечить цій нормі права, яка покладає такий обов'язок на позивача.
Водночас, найважливішу увагу слід приділити питанню пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом без зазначення поважних причин на це.
В Ухвалі суд цитував статтю 289 КУпАП, котра і визначає строк подачі скарги на постанови по справі про адміністративне правопорушення.
У цій нормі права встановлено, що зазначений строк обчислюється по різному в залежності від того на яку постанову по справі про адміністративне правопорушення подається скарга.
У випаду, якщо предметом спору є постанова по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), то строк на її оскарження обчислюється з дня набрання неї законної сили, тобто після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення (частина 2 ст. 291 КУпАП).
У інших випадках, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня її винесення.
Позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а тому він міг її оскаржити протягом десяти днів з дня винесення, а не вручення як помилково вважає його представник.
Спірна постанова винесена 26 лютого 2019 року. Позов подано до суду 05 листопада 2019 року. Тобто строк на оскарження пропущено більше ніж на вісім місяців.
Вказану обставину опосередковано визнає і сам позивач, коли у прохальній частині просить поновити йому строк на оскарження зазначеної постанови.
При цьому, цією ж статтею 289 КУпАП визначено, що зазначений строк може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу лише у разі, якщо він пропущений з поважних причин.
Таким чином, обов'язок довести поважність причин пропуску зазначеного строку покладено на особу, котра це допустила, тобто на позивача.
Такого обов'язку ОСОБА_1 не виконав.
Підстави пропуску строку на звернення до адміністративного суду, котрі наведені ним у позовній заяві є неповажними, про що зазначено в Ухвалі.
Жодних інших підстав позивач не навів і у Заяві, а отже даний позов йому слід повернути на підставі частини 2 ст. 123 КАС України.
Керуючись частиною 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу те, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали невідкладно надіслати на адресу ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка