Постанова
Іменем України
18 листопада 2019 року
м. Харків
справа № 645/6680/18
провадження № 22-ц/818/5037/16
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Бурлака І.В., Бровченка І.О.
учасники справи:
позивач : ОСОБА_1 ;
відповідач: Комунальне підприємство «Тролейбусне депо №3»;
треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, треті особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»
за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3», в особі представника Шевцової Юлії Василівни, на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2019 року, ухвалене суддею Бабковою Т.В., в залі суду в м. Харків,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2019 року просила стягнути з КП "Тролейбусне депо № " матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 40746,28 грн., а також понесені судові витрати.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що 21.08.2018 року, приблизно о 11 год. 50 хв., в м. Харкові по пр. Науки, 47, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса TROLZA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на автомобіль ГАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , після чого на автомобіль КІА, номерний знак НОМЕР_3 , які стояли у попутному напрямку з лівого боку, а також на автомобіль MERCEDES, номерний знак НОМЕР_4 , який стояв попереду, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 є власником транспортного засобу KIA, модель ceed тип легковий хетчбек-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 , червоного кольору, державний номер АХ3982ЕТ. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював водієм КП "Тролейбусне депо № 3" та керував тролейбусом, який належить відповідачу, тому саме відповідач повинен відшкодовувати завдану шкоду.
Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2019 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, у розмірі 40 746 грн. 28 коп., судовий збір 704 грн. 80 коп., витрати на проведення експертного дослідження 3260 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка діє в інтересах КП «Тролейбусне депо № 3» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що позивачем- власником майна не повідомлено до початку проведення експертизи судового експерта про вартість автомобіля КІА, 2008 року в розмірі 40000 грн., цій обставині судом не надано належної оцінки, також позивачем не надано суду іншої оцінки вартості транспортного засобу, доказів поліпшення транспортного засобу, які підвищили його вартість до розрахункової суми, яку прийняв за основу експерт. Вказує, що зазначена позивачем в декларації вартість автомобіля 40000 грн. істотно відрізняється від визначеної експертом ринкової вартості бувшого у використанні автомобіля - 219 357,87 грн. Вказане свідчить, що наданий позивачем експертним висновок не є належним, допустимим та достовірним доказом відповідно до вимог ст.ст. 76-80 ЦПК України і не доводить розмір завданої позивачу майнової шкоди, оскільки вартість відновлюваного ремонту перевищує вартість автомобіля, а вихідні дані експертного дослідження суперечать фактичним обставинам справи. Зазначає, що надані до матеріалів справи письмові докази - копія технічного паспорту тролейбусу № 3331 від 03.12.2012 року, витяг з акту № 4/022 від 27.04.2018 року державного технічного огляду рухомого складу КП «Тролейбусне депо № 3», копія маршрутного листа водія № 000032381 від 21.08.2018 року, копія технічного журналу за 21.08.2018 р., копія книги щодобової роботи депо за 21.08.2018 р. також доводять, що водій убезпечився в належному технічному стані транспортного засобу, тролейбус № 3331 був перевірений перед випуском на маршрут майстром ОСОБА_5 . Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не призначалась у справі автотехнічна експертиза. Вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції безпідставно не враховано доводи КП «Тролейбусне депо № 3» щодо передчасності заявлених вимог до підприємства за умови наявності у позивача відомостей про укладення договору страхування з ПАТ «СК «Країна». Вважає, що вимога про відшкодування завданої шкоди в першу чергу має бути пред'явлена до страхової компанії.
Представник позивача надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що позивач доводить розмір шкоди, а вартість автомобіля не є предметом розгляду справи. Вказує на те, що для доведення своєї позиції та доказування, відповідач не був позбавлений можливості заявити клопотання про призначення авто технічної експертизи. Звертає увагу суду на те, що нові доказі, які долучені до апеляційної скарги датовані серединою року зокрема датою ДТП, тому безпідставними є посилання апелянта на те, що докази, які додані до апеляційної скарги та які не були досліджені судом першої інстанції не можуть бути прийняті. Вказує на те, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду, у даному випадку це роботодавець водія тролейбусу - КП «Тролейбусе депо 3 №».
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 , яка діє в інтересах КП «Тролейбусне депо № 3» не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21.08.2018 року, приблизно о 11 год. 50 хв., в м. Харкові по пр. Науки, 47, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю тролейбуса TROLZA, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобілю ГАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , автомобілю КІА, номерний знак НОМЕР_3 , та автомобілю MERCEDES, номерний знак НОМЕР_4 .
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Положеннями ст.124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Як встановлено постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 року з боку водія тролейбусу TROLZA, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , було допущено порушення п.п.2.3 а), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, які полягали у тому, що 21.08.2018 року, приблизно о 11 год. 50 хв., ОСОБА_2 перед виїздом не перевірив та не забезпечив технічно справний стан тролейбусу, внаслідок чого, керуючи тролейбусом TROLZA, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові по пр. Науки, 47, у тролейбуса відмовили гальма, а також ОСОБА_2 не дотримався бокового інтервалу та здійснив наїзд на автомобіль ГАЗ, номерний знак НОМЕР_2 , після чого на автомобіль КІА, номерний знак НОМЕР_3 , які стояли у попутному напрямку з лівого боку, а також на автомобіль MERCEDES, номерний знак НОМЕР_4 , який стояв попереду, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а.с.15.
Постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.10.2018 року з боку ОСОБА_2 не оскаржувалася та на час вирішення цивільної справи набрала законної сили.
ОСОБА_2 працює у КП «Тролейбусне депо № 3» з 15.08.2011 року (наказ № 220-к від 15.08.2011) тобто на час скоєння ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з КП «Тролейбусне депо № 3», що не заперечується самим відповідачем.
Цивільно-правова відповідальність КП «Тролейбусне депо № 3» була застрахована на підставі укладеного 01.11.2017 року за № 42/УА/170064 з ПрАТ «СК «Країна» договору.
Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи від 20.12.2018 року вартість матеріального збитку від пошкодження транспортного засобу КІА, номерний знак НОМЕР_3 , склала 40 746, 28 грн. Вартість судової автотоварознавчої експертизи становить 3 260, 40 грн., яка сплачена позивачем (т. 1 а.с. 34-37).
Доводи відповідача про те, що наданий до суду висновок експертного дослідження не є висновком експерта в розумінні ст.76 ЦК України не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.
За правилами, передбаченими ст. ст. 102, 103, 104, 107 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта можуть бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно наданого позивачкою висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 24082, виконаного експертною установою ХНДІСЕ ім.. засл. Проф.. М.С. Бокаріуса останній спричинені матеріальна шкода та вказаний розмір компенсації є обґрунтованим.
Посилання представника КП «Тролейбусне депо № 3» на те, що наданий позивачем експертний висновок не є належним, допустимим та достовірним доказом судом не може бути прийнятий до уваги, оскільки експертне дослідження було складено на підставі огляду транспортного засобу, за результатами якого визначена вартість авто, враховано технічний знос та визначено розмір шкоди.
Відповідач свого розрахунку матеріальних збитків не надав, клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи не заявляв.
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що у результаті ДТП, яка сталася 21.08.2018 року, їй було заподіяно матеріальну шкоду, яка підлягає стягненню з КП «Тролейбусне депо № 3», оскільки водій тролейбусу TROLZA, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , перебував з відповідачем у трудових відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 статті 1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.6 Постанови №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст. 1191 ЦК України.
Аналіз норм ст. ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Сторони не заперечують, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з КП «Тролейбусне депо № 3» з 15.08.2011 року згідно наказу № 220-к від 15.08.2011 року.
Отже шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа № 426/16825/16-ц).
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що вимога про відшкодування завданої шкоди в першу чергу має бути представлена до страхової компанії також не приймається судом апеляційної інстанції до уваги виходячи з наступного.
Дійсно, відповідно до правових норм, зокрема ст. ст. 22, 1194, ЦК України, ст. ст. 3, 22, 29, 33, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що страховик повинен виплатити страхове відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, оскільки таке обмеження встановлено законом.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «СК «Країна» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.
20.11.2018 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про прийняте рішення ПАТ «СК «Країна» про відмову у виплаті страхового відшкодування, з підстав того, що водієм ОСОБА_2 перед виїздом не перевірено та не забезпечено технічно справний стан тролейбусу.
Відповідно до п.п. 11.3.4, п. 11 Договору добровільного страхування цивільної відповідальності № 42/УА/170064, не вважається страховим випадком подія, в частині заподіяння шкоди, у результаті порушення Страхувальником, водієм Страхувальника або особою, відповідальність якої застрахована, правил експлуатації та/або ремонту ТЗ, у тому числі використання технічно несправного ТЗ, ТЗ, що не пройшов технічного огляду у встановленому порядку, а також у результаті порушення правим пожежної безпеки, правил перевезення й зберігання вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин і предметів, вимог безпеки під час перевезення вантажів.
За таких обставин, оскільки водій ОСОБА_2 керував тролейбусом в технічно несправному стані та порушив п.п. 11.3.4 п. 11 Договору добровільного страхування цивільної відповідальності подія не є страховим випадком, тому правильними є висновки суду першої інстанції про стягнення матеріальної шкоди саме з відповідача КП «Тролейбусне депо № 3».
Судові витрати по справі судом першої інстанції розподілені із дотриманням вимог процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Тролейбусне депо №3», в особі представника Шевцової Юлії Василівни залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - І.В. Бурлака
І.О. Бровченко