Справа № 537/6000/18 Номер провадження 22-ц/814/2618/19Головуючий у 1-й інстанції Фадєєва С. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
20 листопада 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Бондаревська С.М., Чумак О.В.,
секретар Зеленська О.І.,
за участі прокурора Харенка В.М., представника позивача - адвоката Коваля С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України
на рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 серпня 2019 року, постановлене суддею Фадєєвою С.О. (повний текст складено 09 серпня 2019 року),
по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області, Управління міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,
26.12.2018 ОСОБА_1 звернувся в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 300 000,00 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, шляхом їх списання із відповідного рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Заявлені вимоги обґрунтовує незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, що полягали у його безпідставному кримінальному переслідуванні, провадження за яким тривало 3 роки 11 місяців, у період якого він, ОСОБА_1 , перебував на підписці про невиїзд, був поставлений на дактилоскоспічний облік, як злочинець, його помешкання зазнало обшуків, а він сам позбавлений можливості реалізувати свої звички і бажання. Протиправні дії відповідачів призвели до погіршення стану його здоров'я, відносин з оточуючими, втрати родини.
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 серпня 2019 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування у сумі 185 450 грн.
У іншій частині вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано доведеністю права позивача на відшкодування моральної шкоди у розмірі 185 450 грн., який є співмірним із характером душевних страждань та мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством та судом, а саме, з 24.09.2012 по 06.06.2016, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент її відшкодування. Завдана шкода підлягає стягненню шляхом її безспірного списання зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України, яка є відповідальною за поведінку її заподіювача у спірних правовідносинах.
Із рішенням районного суду не погодилася Державна казначейська служба України та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вважає, що районний суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми статей 1, 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 1176 ЦК України та безпідставно зобов'язав Державну казначейську службу України здійснити списання коштів з відповідного казначейського рахунку не врахувавши положень «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».
Зазначає, що позивач не скористався своїм правом протягом шести місяців після закриття кримінального провадження на звернення до слідчого відділу Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області із заявою про визначення розміру моральної шкоди. З огляду на викладене та враховуючи, що позов є деліктним, вважає, що позивачем не доведено протиправність поведінки відповідача, наявність моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними. Тоді як районним судом не наведено належних доказів, які б підтверджували, що моральна шкода повинна відшкодовуватися саме у розмірі 185 450,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги наполягаючи на її задоволенні, представника позивача - адвоката Коваля С.М., який заперечив проти апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та не оспорюється сторонами, що постановою старшого слідчого прокуратури м.Кременчука Бунецького І.М. від 24 вересня 2012 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто як обвинуваченого по кримінальній справі №121325077 та пред'явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст.272 ч.1 КК України.
У межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи заступником начальника корпусу дорожньої техніки по технічній частині ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» вчинив необережний злочин - порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, за наступних обставин.
04.04.2012, під час перебування енергетика КДТ ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» ОСОБА_2 на лікарняному, не перевіривши наявність у працівника допуску на групу з електробезпеки, заступник начальника корпусу дорожньої техніки по технічній частині ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» ОСОБА_1 , не перевіривши наявність посвідчення з непростроченими термінами перевірки знань правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, допустив електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування КДТ ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» ОСОБА_3 виконувати роботи по заміні електрообладнання в електричній шафі керування стендом обкатки нижніх блоків. ОСОБА_3 станом на 04.04.2012 не пройшов перевірку знань з питань електробезпеки. В результаті чого останній, не закріпивши належним чином електричні дроти у верхній електричній шафі, увімкнув автоматичний вимикач QF1, при чому виникло коротке замикання, вольтова дуга, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тяжку травму: термічний опік обличчя вольтовою дугою, обох очей, кистів 2-3А-3А-3Б ст.. площа 7-8%. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №669 від 05.06.2012 тілесні ушкодження ОСОБА_3 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості./а.с.9-10/
Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України повернуто прокурору міста Кременчука для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишено попередньою - підписку про невиїзд./а.с.11-12/
Постановою старшого слідчого СВ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області Савічевим С.О. від 11.04.2014 кримінальне провадження №42014170090000014 за ч.1 ст.272 КК України закрито, у зв'язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення./а.с.13-14/
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 18.02.2019 витребувано з Кременчуцького відділу Національної поліції в Полтавській області для огляду у суді першої інстанції матеріали кримінальної справи №1615/4853/2012, провадження № 1/1615/4853/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України./а.с.61-62/
Згідно журналу судового засідання від 19.06.2019 районним судом досліджено матеріали кримінального провадження./а.с.127/ Зокрема, ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 24.12.2013 постанова Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 30 жовтня 2013 року про повернення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 прокурору для проведення додаткового розслідування залишена без змін.
Органом досудового розслідування 03.02.2014 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією ч.1 ст.272 КК України, наступного змісту: «04.04.2012 ОСОБА_3 , електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, перебуваючи на робочому місці на ПАО «Кременчуцький завод дорожніх машин», отримав тілесні ушкодження на виробництві».
Постановою заступника прокурора м.Кременчука Пояркова П.Ю. від 14.01.2015 скасована постанова слідчого СВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області Савічева С.О. від 11.04.2014 про закриття кримінального провадження.
Постановою ст.слідчого СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Чернова В.Л. від 06.06.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014170090000014 від 03.02.2014, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.272 КК України, по факту травмування ОСОБА_3 на ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 19.06.2019 витребувано з КНМП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» м.Кременчука оригінал амбулаторної картки ОСОБА_1 /а.с.128-129/. Оригінал якої досліджений судом першої інстанції та не врахований при прийнятті рішення, оскільки позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку з його хворобами, які не підтверджені медичними довідками, та спричиненою шкодою.
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із належності обраного позивачем способу захисту порушеного права у відповідності до статей 15, 16 ЦК України, тоді як реалізація позасудового порядку відшкодування шкоди згідно Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» залежала від дій відповідачів, які полягали у роз'ясненні особі порядку поновлення її порушених прав чи свобод, шляхом направлення відповідного повідомлення і яке позивачу не надсилалося.
З огляду на викладене доведеним є право позивача на відшкодування моральної шкоди в розмірі 185 450,00 грн., що узгоджується із тривалістю перебування ОСОБА_1 під слідством та судом з 24.09.2012 по 06.06.2016 (3 роки 8 місяців 13 днів), факт якого сам по собі є травмуючим для будь-якої людини, яка зазнала незаконних дій правоохоронних органів. Завдана шкода підлягає стягненню шляхом її безспірного списання зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України, яка є відповідальною за поведінку її заподіювача у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд з такими висновками районного суду погоджується. Доводи апеляційної скарги їх не спростовують, зводяться до довільного тлумачення норм права на свою користь та переоцінки доказів.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2, ст.3 цього Закону право на відшкодування шкоди, у тому числі моральної, в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону).
Відповідно до ст.11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.
При цьому розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством (ч.ч.2, 3 ст.13 Закону).
Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15.
Суд першої інстанції належним чином оцінив наявні у матеріалах справи докази та встановивши, що позивач незаконно перебував під слідством і судом із 24.09.2012 по 06.06.2016, тобто 3 роки 8 місяців 13 днів, правильно застосував положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати, що діяла на момент розгляду справи у суді.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги є ідентичними відзиву на позовну заяву та були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку.
Доводи Державної казначейської служби України, що позивач не скористався своїм правом протягом шести місяців після закриття кримінального провадження на звернення до слідчого відділу Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області із заявою про визначення розміру моральної шкоди та не довів в суді факту її спричинення і причинно-наслідкового зв'язку із протиправністю дій відповідача - не заслуговують на увагу та відхиляються колегією суддів. Обраний позивачем спосіб захисту узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тоді як оцінка моральної шкоди є доведеною та визначеною районним судом в розмірі компенсації, що встановлена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року «STANKOV v. BULGARIA», § 62).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України - залишити без задовольняння.
Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 01 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20.11.2019.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді С.М. Бондаревська
О.В. Чумак