Справа № 552/5031/19 Номер провадження 33/814/988/19Головуючий у 1-й інстанції Логвінова О. В. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О.
19 листопада 2019 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Журою Н.Л., за участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Волкова Д.В., розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,
Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2019 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.
Строк позбавлення ОСОБА_1 права керування всіма видами транспортних засобів обчислюється з дня здачі або вилучення водійських прав.
Згідно з постановою судді , 30.08.2019 року о 21 год. 00 хв. в м. Полтаві по вул. Комарницького,12 водій ОСОБА_1 керував авто Mercedes-benz vito н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме хитка хода, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Водій від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився у медичному закладі в присутності двох свідків.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи , яка її подала
Не погодившись з даним рішенням судді місцевого суду , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій ставиться питання про скасування постанови та закриття справи за відсутністю в його діях складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що справа розглянута зі значними порушенням, зокрема без його участі та без належного повідомлення. Жодних повісток про виклик в судове засідання він не отримував. Вказану обставину вважає підставою для скасування постанови та посилається , при цьому, на практику апеляційних судів.
Також апелянт зазначає, що суддя безпідставно послався як на доказ його вини на відеозапис події, оскільки конверт був не відкритий. На переконання апеляції, зазначає, що його безпідставно зупинили, на місці освідування не провели у зв'язку з відсутністю драгеру, у лікарні також був відсутній драгер, а здавати біологічне середовище шляхом здачі сечі він не зміг у зв'язку з фізіологічними причинами. Також, вказаний огляд був проведений за відсутності свідків, чіткої пропозиції чи направлення на медичний огляд не було, його не відсторонили від керування транспортним засобом, тому апелянт вважає , що огляд проведено з порушенням.
Суд самостійно збирав докази, зокрема Медичний висновок , що є недопустимим.
Позиція учасника судового провадження в судовому засіданні
В судовому засіданні особа , що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та в його інтересах - адвокат Волков Д.В. апеляційну скаргу підтримали з вказаних в ній підстав та просили задовольнити.
Мотиви суду
Заслухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності , адвоката на підтримання доводів апеляційної скарги , вивчивши матеріали провадження , апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі.
Так, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП , суддя суду першої інстанції послався на докази , які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення , згідно з якого 30.08.2019 року о 21 год. 00 хв. в м. Полтаві по вул. Комарницького,12 водій ОСОБА_1 керував авто Mercedes-benz vito н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме хитка хода, почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота. Водій від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився у медичному закладі в присутності двох свідків;
висновок , щодо результатів медичного огляду , в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду в присутності двох свідків;
письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказували , що водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння на пропозицію працівників поліції;
відеозапис нагрудної камери поліцейських.
Оцінивши зазначені докази суддя прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із вказаним висновком судді погоджується і апеляційний суд.
Натомість , доводи апеляційної скарги є непереконливими та висновків судді суду першої інстанції не спростовують.
Так , позиція апелянта в цілому зводиться до того , що огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням , а тому , відповідно до положень ст. 266 КУпАП вважається недійсним та не може слугувати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
З такими доводами не може погодитися апеляційний суд з таких підстав.
Санкцією статті 130 КУпАП передбачає три самостійні підстави для притягнення особи до відповідальності :
-керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,;
-передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
-відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції урегульовано ст. 266 КУпАП та деталізовано Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції , затвердженої наказом МВС України , МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 ( далі Інструкція ).
Також , положеннями ст. 266 КУпАП передбачено , що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Разом з тим , системний аналіз вказаних норм закону у взаємозв'язку з положеннями ст. 130 КУпАП , дає можливість зробити висновок , що положення ст.266 КупАП є об'єктивно спрямованою процесуальною гарантією визнання певної дії незаконною і не охоплює своєю дією склад правопорушення у виді відмови особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, неможливо визнати недійсною процесуальну дію, спрямовану на зібрання доказів - огляд на стан алкогольного сп'яніння, яка не була проведена.
З огляду на викладене , оскільки ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння , є нелогічним та таким , що не ґрунтується на вимогах Закону позиція апелянта про те , що огляд на стан сп'яніння був проведений з порушеннями.
Крім того , сам ОСОБА_1 як в апеляційній скарзі , так і в суді апеляційної інстанції не заперечував відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Варто також звернути увагу , що ОСОБА_1 добровільно прибув з працівниками поліції до медичного закладу. Жодних фактів , що він був примусово доставлений , апеляційному суду представлено не було. Той факт , що в матеріалах справи відсутні відомості про те чи пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд на місці , не спростовує висновків судді. Апеляційний суд знову в цьому питанні звертає увагу , що ОСОБА_1 добровільно з'явився до медичного закладу.
Звертає увагу апеляційний суд і на ті обставини , що ОСОБА_1 в протоколі не зазначив жодної інформації щодо будь-яких обставин , відмовившись взагалі його підписувати. Хоча при цьому і отримав копію протоколу.
Ті обставини , які наводилися ОСОБА_1 як виправдання неможливості проходження огляду на вимогу , зокрема нездачу біологічного середовища (сечі) через фізіологічні особливості , апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки наявність об'єктивних поважних причин, з яких він не міг здати сечу на дослідження (наявність захворювання сече-статевої системи або інше) не підтверджена.
Доводи апеляції про відсутність свідків , які є обов'язковими , спростовуються матеріалами справи , в якій містяться письмові пояснення двох свідків ( а.м.с. 3,4 ). Також, матеріалами справи спростовуються доводи про порушення судом норм закону та витребування з власності ініціативи доказів по справі, зокрема Медичного висновку, оскільки , згідно з описом та супровідною ( а.м.с. 7), до суду першої інстанції надійшов протокол щодо ОСОБА_1 з додатками на п'яти аркушах , другим аркушем якого є саме медичний висновок.
Що стосується доводів апеляції про порушення прав особи, через те , що справа була розглянута за його відсутності, то суддею суду першої інстанції була надана цьому факту правильна оцінка з чим погоджується і апеляційний суд.
З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 був повідомлений про час , день та місце розгляду справи щодо нього в протоколі про адмінправопорушення, що підтверджується його власноручним підписом.
При цьому варто звернути увагу , що ОСОБА_1 був обізнаний про те, що в провадженні суду знаходяться матеріали справи про адміністративне провадження, а тому він мав об'єктивну можливість як особисто так і скориставшись послугами адвоката, приймати участь при розгляді справи, однак не скористався своїми правами.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, суд обґрунтовано розглянув матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у відсутності останнього, не порушуючи законні права та інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, звертаю увагу, що сам по собі факт розгляду справи за відсутності особи не є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Також варто зазначити, що права ОСОБА_1 були відновлені в суді апеляційної інстанції.
Практика апеляційних суддів , на яку в своїй апеляційній скарзі посилається ОСОБА_1 , не має жодного преюдиційного значення.
Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що докази його винуватості у вчиненні адмінправопопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП отриманні з порушенням законодавства , а тому не можуть бути покладенні в основу судового рішення.
Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, і підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 293, 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 20 вересня 2019 року щодо нього - без змін;
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя А.О.Рябішин