12.11.2019 Справа №607/19659/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді Братасюка В.М.
за участю секретаря Созанської Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В обґрунтування вимог зазначає, що є спадкоємцем після померлої баби ОСОБА_3 і прийняв спадщину, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини, однак нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, через відсутність правовстановлюючого документа про належність майна спадкодавцеві.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Семененко С.М. в судове засідання не з'явилися, однак подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, однак подав суду заяву про слухання справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер дід позивача - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Баворівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 22 червня 1992 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дядько позивача - ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , повторно виданим Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 10 липня 2019 року.
Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складалася з житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно довідки № 444 від 16.08.2019 року виданої Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, про те, що колгоспний двір в АДРЕСА_1 станом на 01 квітня 1991 року рахувався за ОСОБА_4 . Членами двору були: ОСОБА_4 , 1925 р.н. - голова двору; ОСОБА_3 , 1925 р.н. - дружина; ОСОБА_5 , 1958 р.н. - син.
Таким чином, кожному із них належало по 1/3 частині в цьому будинку, як члену колгоспного двору.
Згідно статей 548, 549 ЦУ України (в ред. 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спадщину прийняла ОСОБА_3 , шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, відповідно до вимог статей 548, 549 ЦК України (в ред. 1963 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Баворівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 12 травня 2009 року.
Згідно заповіту складеного 24 січня 1996 року, ОСОБА_3 , належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Застав'я, Тернопільського району Тернопільської області, заповіла ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не прийнялися внаслідок його смерті ( ст. 1218 ЦК України).
Таким чином, спадкоємцем майна за заповітом ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1
Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказаний будинок. Однак, державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Осадчук В.Ю. 13 серпня 2019 року винесено постанову № 2143/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину і не оформила після чоловіка ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , з посиланням на п.1 розділу 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, згідно якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.
Згідно інформаційних довідок про технічний стан нерухомого майна від 01.08.2019 року №№129, 130, 131 виданих ФОП ОСОБА_6 вбачається, що станом на 01.08.2019 року будинковолодіння АДРЕСА_1 , рахується за: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 . За ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 державна реєстрація права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 не проведена.
25 червня 2019 року ФОП ОСОБА_6 на замовлення позивача виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , у якому вказана характеристика будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до експлікації приміщень до плану житлового будинку літера «А» загальна площа приміщень становить 51,7 кв.м., житлова - 40,5 кв.м.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, що діяв на час виникнення правовідносин, майно колгоспного двору належить членам на праві сумісної власності.
Зважаючи на те, що станом на 01.04.1991 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , були членами колгоспного двору, тому суд приходить до висновку, що вони були власниками по 1/3 частині житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Таким чином, за наведених обставин спадкодавцю - ОСОБА_3 на момент її смерті на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна як це передбачає ст. 392 ЦК України може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
При цьому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, оскільки спадкодавець не отримав за життя правовстановлюючий документ на належне майно та не здійснив державної реєстрації свого права власності, тому позивач змушений звертатись в суд за захистом своїх невизнаних прав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки зазначені позивачем обставини унеможливлюють іншим способом захистити його права та інтереси, тому слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Керуючись ст. 120, 548, 549 Цивільного Кодексу Української РСР (1963р.), ст.ст. 392, 1216, 1217, 1218 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п. 15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_3 .
Головуючий суддяВ. М. Братасюк