Справа № 159/3336/19 Провадження №11-кп/802/564/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1
Категорія:ч.3 ст.185 КК України Доповідач : ОСОБА_2
20 листопада 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області ОСОБА_8 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2019 року, яким -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мислині Горохівського району Волинської області, громадянин України, одружений, не працює, з середньою освітою, зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , , судимий:1) 22.09.2010 року Турійським районним судом Волинської області за ч.3 ст.185, ст. ст.75, 76 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 2) 02.11.2011 року Ковельським міськрайонним судом Волинської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 25.09.2014 року звільнений умовно - достроково на невідбутий строк покарання 9 місяців 23 днів; 3) 08.12.2017 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч. ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст.70, ст.75, ст. ст. 75, 76 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки; -
визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання, якщо протягом 2 років він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2017 року за ч. ч. 2, 3 ст.185, ч.1 ст.70, ст.75, ст. ст. 75, 76 КК України визначено виконувати самостійно.
Вироком вирішено питання про судові витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він в період з 19.00 год 29.01.2016 по 07.30 год 30.01.2016, з метою таємного викрадення чужого майна, шляхом зняття металічної скоби вхідних дверей, проник до підсобного приміщення по АДРЕСА_3 , звідки повторно, таємно викрав належні ОСОБА_9 скляні банки з м'ясною консервацією в них, а саме: скляні банки, місткістю 0,5 л, в кількості 5 шт., загальною вартістю 10,50 грн.;скляні банки, місткістю 1 л, в кількості 15 шт., загальною вартістю 67,50 грн.; скляні банки, місткістю 1,5 л, в кількості 3 шт., загальною вартістю 13,05 грн; скляні банки, місткістю 3 л, в кількості 12 шт., загальною вартістю 97,20 грн.; 18 кг свинячого сала, вартістю 50 грн. за 1 кг; 10 кг тушкованого консервованого м'яса свинини, вартістю 75 грн за 1 кг; 7 кг свинячого паштету, вартістю 45 грн. за 1 кг; 10,3 кг свинячих ребер, вартістю 60 грн за 1 кг, а також 35 металевих кришок, за допомогою яких було закатано в банки м'ясну консервацію, які не становлять матеріальної цінності для потерпілої, чим спричинив останній матеріальної шкоди на загальну суму 2771,25 гривень.
У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 , оскаржує вирок через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вказує, що ОСОБА_7 злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, за який його засуджено, вчинив до постановлення та набрання законної сили вироку Ківерцівського районного суду від 08 грудня 2017 року, що свідчить про наявність підстав для застосування положень ч.4 ст.70 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю злочинів. У той же час, вказана вимога закону, судом застосована не була. У зв'язку із цим, просить вирок Ковельського міськрайонного суду від 25 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком та покарання призначеного за вироком Ківерцівського районного суду від 08.12.2017 року остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, обвинуваченого, які апеляційну скаргу підтримали, суд приходить до наступного висновку.
Висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, обгрунтовано зроблений судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною і також не оскаржується.
Разом з тим, посилання прокурора на неправильне застосування судом першої інстанції кримінального закону, а саме ч.4 ст.70 КК України, є обгрунтованим.
Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 грудня 2017 року ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на 3 роки.
Інкримінований в даному провадженні злочин ОСОБА_7 вчинив в період з 19.00 год 29.01.2016 по 07.30 год 30.01.2016, тобто до постановлення щодо нього вищевказаного вироку.
Згідно ч. ч. 1, 4 ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
В п.23 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що коли до особи застосовано звільнення від відбування покарання у відповідності зі ст.75 КК України і до постановлення цього вироку особа вчинила інший злочин, за який вона засуджується до позбавлення волі реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, лише за таких умов кожний вирок виконується самостійно.
При цьому, в оскаржуваному вироку суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке недоцільно відбувати реально. Про наявність підстав для застосування положень ст.75 КК України вказує і в апеляційній скарзі прокурор.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами скарги прокурора, у зв'язку з чим, скасовує в цій частині вирок суду першої інстанції та призначає остаточне покарання із застосуванням ч.4 ст.70 КК України, та звільняє обвинуваченого від відбування такого покарання на підставі ст.75 КК України, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано Закон про кримінальну відповідальність.
У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за сукупністю злочинів, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про необхідність призначення такого покарання шляхом саме часткового складання покарань.
Погоджується апеляційний суд і з необхідністю встановлення максимального іспитового строку на підставі ст.75 КК України, 3 роки, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
В решті вирок суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 413, 414, 420 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування скасувати.
Залишити призначене ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарань, призначеного за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.07.2019 та невідбутого покарання за вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 08.12.2017, призначити до відбуття ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 7 (сім) місяців.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий
Судді