Справа № 161/12286/19 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П.
Провадження № 22-ц/802/1010/19 Категорія: 1 Доповідач: Шевчук Л. Я.
18 листопада 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Данилюк В.А., Здрилюк О.І.,
секретар с/з - Вергун Т.С.,
з участю:
представника боржника - Гарбар Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будя Сергія Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2019 року,
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2019 року, якою задоволено подання головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Будя Сергія Леонідовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Постановлено тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього зведеним виконавчим провадженням №59339673.
В своїй апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
В судовому засіданні представник боржника апеляційну скаргу підтримала та просила скаргу задовольнити, інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності.
Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями та рішенням іншого органу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з додержанням вимог закону.
Як убачається із матеріалів справи, на виконанні у Луцькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області знаходиться зведене виконавче провадження № 59339673 з виконання наказу № 904/6902/15, виданого 19.10.2015 року Господарським судом Дніпропетровської області, наказу № 904/8816/15, виданого 08.12.2015 року Господарським судом Дніпропетровської області, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2826-25-У, виданої 04.06.2016 року ГУ ДФС у Волинській області про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави і банківських установ боргів на загальну суму 229 696,5 грн (а. с. 5, 7, 9).
Судом, крім того, встановлено, що з метою перевірки майнового стану боржника державним виконавцем здійснено відповідні запити. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 10.08.2018 року №11-3-0.2210-5532/2-18 не виявлено належних боржнику ОСОБА_1 земельних ділянок (а. с. 10). Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на все нерухоме майно, належне ОСОБА_1 , накладено арешт (а. с. 15, 16).
За інформацією Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України у боржника ОСОБА_1 відсутні доходи, на які можна звернути стягнення (а.с.22-24).
Відповідно до інформації, наданої ПАТ КБ «ПриватБанк» від 28.11.2016 року, на рахунках боржника відсутні кошти для виконання постанови від 28.10.2016 року про арешт коштів боржника (а.с.26). У матеріалах справи також міститься інформація про відсутність коштів на рахунках боржника ОСОБА_1 , надана ПАТ «АРТЕМ-БАНК», ПАТ «Універсал Банк», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «ОТП Банк», ПАТ АКБ «Львів» (а. с. 26 - зворот, 27, 28 - зворот).
01.10.2018, 22.11.2018 року державним виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо його явки до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області для надання пояснень з приводу невиконання відповідних рішень. Однак, згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення боржник не отримує повідомлення державного виконавця (а.с.18,19,20,21). Також на виклик державного виконавця боржник не з'являвся та про причини неявки не повідомляв.
24.07.2019 року державним виконавцем було здійснено виїзд за останнім відомим місцем знаходження боржника ( АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 ). Проте, як убачається із складених державним виконавцем актів, за жодною із відомих державному виконавцю адрес боржник ОСОБА_1 не проживає (а. с. 30).
Разом з цим, на запит державного виконавця Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надано витяг з інформації щодо перетинання державного кордону, з якого убачається, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України (а. с. 31- 34).
Боржником добровільно рішення судів та інших органів не виконуються та не вчиняються будь-яких дії щодо погашення боргів.
Відповідно до пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За положеннями частин 1, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або інших органів, якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Стаття 33 Конституції України визначає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Як передбачає стаття 6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон лише у випадках, визначених законом.
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
На момент звернення до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього відповідними рішеннями, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним згідно із матеріалами виконавчого провадження.
Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п.18 ч. 3 ст.11 Закону № 606-XIV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
На державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього за судовим рішенням, рішенням іншого органу та доведення перед судом їх переконливості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього судовими рішеннями, рішенням іншого органу, оскільки тривалий час, а саме з вересня 2015 року не виконує рішення судів про стягнення заборгованості за кредитами, а з червня 2019 року не виконує вимогу про сплату боргу (недоїмки).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями та рішенням іншого органу.
Та обставина, що апеляційному суду представник боржника надала додаткову угоду до кредитного договору від 11 жовтня 2013 року про зменшення суми заборгованості за кредитом в частині сплати відсотків, не свідчить про виконання боржником всіх своїх зобов'язань, покладених на нього відповідними рішеннями. При цьому боржником не виконано рішення Головного управління ДФС України у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) в розмірі в розмірі 58485,02 грн.
Доводи апеляційної скарги боржника не впливають на правильність ухвали суду першої інстанції, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 серпня 2019 року в даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2019 року.
Головуючий
Судді