Справа № 761/15248/19
Провадження № 2/761/5110/2019
14 листопада 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Осаулова А.А.
за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.
учасників та їх представників: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні зали суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру роботи з жінками, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру роботи з жінками (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (далі - третя особа), в якому просив визнати незаконними рішення та дії відповідача, які виразилися у поселенні 08 січня 2019 року ОСОБА_2 до Притулку для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 січня 2019 року третя особа, яка являється колишньою дружиною позивача, звернулася до відповідача із заявою про її поселення до притулку у зв'язку із насильством у сім'ї. В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 надала відповідачу копії свого паспорту і витягу від 26 листопада 2018 року з ЄРДР № 12018100100012338. На підставі такої заяви відповідачем поселено третю особу до притулку.
Крім того, відповідач видав третій особі довідку від 16 січня 2019 року № 051/13 та довідку від 31 січня 2019 року № 051/22, в якій зазначено, що третя особа зазнала насильства у сім'ї.
Таким незаконним рішенням відповідача, з урахуванням того, що третя особа, використовуючи сам факт проживання у притулку, звертається до судових і правоохоронних органів, чим порушуються права та інтереси позивача, який по відношенню до ОСОБА_2 не вчиняє домашнє насильство.
Позивач зазначає, що третя особа має можливість користуватися трьохкімнатною квартирою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу, оскільки перешкод у цьому останній своїй колишній дружині не створює.
Також позивач вказує, що відповідач всупереч вимог законодавства не видав наказу про поселення третьої особи та вселили її у притулок за відсутністю направлення з правоохоронного органу, який мав би підтверджувати факт домашнього насильства зі сторони позивача (якого насправді і не було).
Сукупність вказаних обставин змушує позивача звернутись до суду з даним позовом.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що відповідач надав довідку про те, що третя особа дійсно мешкає в Притулку, а не підтверджує факт домашнього насильства, як вказує позивач. Жодним чином відповідач не порушив права позивача. Згідно діючого Положення про Притулок для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї, наказ директора не видається. Таким чином, підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача судових витрат відсутні.
У судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про відмову від позову не надходило. Представник позивача звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки до суду з причин відрядження, не надавши при цьому підтверджуючих цьому документів.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.
Згідно положень ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
П. 2, 3 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Згідно ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України).
Таким чином, сторону позивача було повідомлено в установленому законом порядку належним чином. При цьому, будь-яких обґрунтованих письмових доказів поважності причин неявки суду не надано, а його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору, суд дійшов висновку по можливість розгляду справи за відсутності позивача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.04.2019 року відкрито провадження у цій справі порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Протокольною ухвалою суду від 04.09.2019 року до матеріалів справи долучено відзив відповідача на позовну заяву, а також відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 04.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Суд, заслухавши пояснення представників учасників процесу, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 08 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Київського міського центру роботи з жінками із заявою, у якій просила поселити її до Притулку для тимчасово перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї, у зв'язку з тим, що чоловік ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство, а саме фізичне насильство, про що свідчать звернення до Вишгородської поліції 05.05.18 і довідки з Вишгородського травмпункту, адмін. протокол, складений Вишгородською поліцією; 05.11.18 звернення до поліції Шевченківського p-ну, довідка судово-медичної експертизи від 06.11.18, довідка з поліції про внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань та інші звернення до поліції. 31.12.18 чоловік вигнав з квартири АДРЕСА_2 , в якій заявник проживала і прописана, зараз їй немає де жити (а.с. 11).
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 надала копії свого паспорту і витягу від 26 листопада 2018 року з ЄРДР № 12018100100012338 (а.с. 12-14).
Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.
Запобігання домашньому насильству, у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам: 1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді; 2) притулки для дітей; 3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей; 4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка); 5) центри соціально-психологічної допомоги; 6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг); 7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб у межах своїх повноважень здійснюють прийом і розгляд заяв від постраждалих осіб або їхніх представників про отримання допомоги, зокрема соціальних послуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах.
На підставі заяви 08 січня 2019 року ОСОБА_2 поселено до Притулку для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї.
Як вбачається із довідки від 16 січня 2019 року № 051/13, Київський міський центр роботи з жінками підтверджує, що ОСОБА_2 дійсно мешкає у Притулку для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї з 08.01.2019 р. по 16.01.2019 р. (а.с. 17).
Згідно довідки від 31 січня 2019 року № 051/22 Київський міський центр роботи з жінками підтверджує, що ОСОБА_2 дійсно мешкає у Притулку для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї з 16.01.2019 р. по теперішній час.
У відповідності до п.п. 1, 6 Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 655 (далі - Типове положення), притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (далі - притулок), - спеціалізована служба підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (далі - постраждалі особи). Притулок діє на підставі положення, яке розробляється на основі цього Положення та затверджується його засновником відповідно до законодавства.
Згідно з п. 1.1. Положення про Притулок для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства у сім'ї, яке затверджене директором Київського міського центру роботи з жінками та погоджене директором Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення), Притулок для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства в сім'ї (далі - Притулок), є структурним підрозділом Київського міського Центру роботи з жінками (далі - Центр) для надання соціальних послуг жінкам, які постраждали від сімейного насильства, щодо яких існує загроза їх життю чи здоров'ю.
Притулок підпорядковується Київському міському Центру роботи з жінками. Київський міський Центр роботи з жінками координує діяльність Притулку (п. 1.2. та п. 1.4. Положення).
Як вбачається із п. 2.2. Положення, метою діяльності Притулку є надання тимчасового місця перебування жінкам, які зазнали насильства в сім'ї; надання соціальних послуг жінкам на основі оцінки їх потреб.
Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. Положення, до Притулку приймаються жінки, які мають реєстрацію в м. Києві. Право на прийняття до Притулку має повнолітня жінка, яка постраждала від сімейного насильства, щодо якої існує загроза її життю чи здоров'ю, та скерована до Притулку спеціалістами Центру та діти від 3-х років - у разі їх прийняття до Притулку разом з матір'ю. Прийом до Притулку проводиться при наявності: паспорта громадянина України; письмового звернення (заяви) жінок до директора Центру; підтвердження відповідного органу Національної поліції про скоєння насильства в сім'ї; медичних довідок (результат флюорографії ОГП, довідка від гінеколога з результатами бактеріоскопії, довідка про відсутність дермато-венерологічних захворювань, довідка про перебування або не перебування на обліку в ПНД); свідоцтва про народження дитини.
Таким чином, Положенням про Притулок для тимчасового перебування жінок, які зазнали насильства у сім'ї, яке затверджене директором Київського міського центру роботи з жінками та погоджене директором Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що розроблене у відповідності до Типового положення, не передбачено обов'язкових умов для прийняття до Притулку як наявність направлення з правоохоронного органу та видача наказу директора Притулку.
Таким чином, відповідач вимоги законодавства у цій частині не порушував, що свідчить про безпідставність тверджень позивача у цій частині.
При цьому, отримавши витяг з ЄРДР № 12018100100012338, у якому вказано про відомості проведення досудового розслідування за фактом спричинення ОСОБА_1 під час сімейної сварки тілесних ушкоджень ОСОБА_2 у Київського міського центру роботи з жінками станом на 08.01.2019 року були наявні підстави вважати, що відносно останньої вчиняється насильство.
Враховуючи завдання Притулку що стосуються ефективного реагування на факти домашнього насильства, підстав вважати, що Київський міський центр роботи з жінками мав відмовити ОСОБА_2 у прийомі до Притулку у суду відсутні.
Ст. 16 ЦК України закріплено, право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Окрім того Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від 30.05. 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, судом не встановлено порушення цивільних прав та обов'язків позивача поселенням ОСОБА_2 до Притулку , що не породжує для ОСОБА_1 необхідність захисту його прав судом.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглядаючи вправу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що в даному випадку права позивача порушено не було, будь-яких доказів порушення відповідачем вимог закону позивач суду не надав, а тому, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні даного позову, підстави стягувати з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору відсутні.
Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 3-5,12-13, 19, 76-92, 95, 187, 211, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 352, 354-355, п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Типовим положенням про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 655, -
відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київського міського центру роботи з жінками, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій щодо поселення до притулку неправомірними.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Київський міський центр роботи з жінками, адреса знаходження м. Київ, вул. Мельникова, 20.
Третя особа: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов
Дата складання повного тексту судового рішення 19.11.2019 року.