Справа № 577/4701/18
Провадження № 2/577/124/19
14 листопада 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Кравченка В.О.
з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.
адвоката Бушта В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» про визнання недійсною додаткову угоду від 10.09.2010 року до договору оренди землі №367/272 від 19.02.2007 року, вилучення запису про інше речове майно (право оренди) №21229917 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просить:
1) визнати недійсною додаткову угоду від 10.09.2010 року до договору оренди землі №367/272 від 19.02.2007 року укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «БІО ЛАТ», зареєстровану КП «Реєстраційно-інвентарізаційна служба» В'язівської сільської ради;
2) вилучити запис про інше речове право (право оренди) №21229917 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На обґрунтування вимог представник позивача адвокат Бушта В.О. вказала, що після смерті ОСОБА_2 , яка була власником земельної ділянки передоної в оренду ТОВ «БІО ЛАТ» за договором №367/272 від 19.02.2007 року та додатковою угодою від 10.09.2010 року, спадщину у вигляді цієї земельної ділянки отримала ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 07.12.2017 року. Після спадкування останній стало відомо, що спірну додаткову угоду ОСОБА_2 за життя не підписувала, а тому просить визнати її недійсною з підстав відсутності волевиявлення.
Представник відповідача Барбуца ОСОБА_3 . заперечуючи вимогам послалась на відсутність підстав для визнання додаткової угоди недійсною, зокрема стверджує про правомочність цієї угоди, на що вказує отримання ОСОБА_2 за життя збільшеної орендної плати встановленої саме за додатковою угодою, та невідповідність висновку почеркознавчої експертизи відомчим інструкціям (відсутності вільних зразків підписів ОСОБА_2 саме станом на 2010 рік - час підписання додаткової угоди). Крім того просить застосувати строк позовної давності з посиланням на те, що позивач разом з матір'ю ОСОБА_2 на протязі тривалого часу отримувала орендну виплату за додатковою угодою, отже достеменно знала про її існування.
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши представлені докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково виходячи із такого.
Судом встановлено, що 19.02.2007 року між ОСОБА_2 і ТОВ «БІО ЛАТ» укладено договір оренди землі №367/272 строком на 10 років, який зареєстрований відповідно до діючих на той час нормативних актів (а.с.29-33). За умовами цього правочину відповідачу передана в оренду земельна ділянка загальною площею 10,24 га, розташована на території Дубов'язівської сільської ради Конотопського району, за використання якої товариство сплачувало орендну плату у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті - 1525,56 грн. на рік, у строки до початку наступного року.
Згідно представленої додаткової угоди від 10.09.2016 року, яка є предметом судової перевірки, укладеної між ОСОБА_2 та ТОВ «БІО ЛАТ» були збільшені орендна плата та строк оренди земельної ділянки (а.с.34).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла внаслідок чого відкрилася спадщина у вигляді належної спадкодавцю і орендованої відповідачем земельної ділянки, яку успадкувала ОСОБА_1 отримавши відповідне свідоцтво і зареєструвавши право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.8,12-13).
У заявленому позові спадкоємець ОСОБА_1 просить визнати недійсною додаткову угоду від 10.09.2010 року до договору оренди землі №367/272 від 19.02.2007 року з підстав відсутності волевиявлення спадкодавця на що вказує відсутність підпису останнього у спірному правочині підтвердженого висновком судово-почеркознавчої експертизи, а також вилучити запис про інше речове право (право оренди) №21229917 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Частково погоджуючись з вимогами позивача суд виходить із останньої правової позиції (слід зазначити, що їх було дві і різні) висловленої колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Сумського апеляційного суду у Постанові від 21.10.2019 року по справі №577/3859/18 (провадження 22-ц/816/4536/19), яка зводиться до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з частинами 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами пп. 3,4 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, а також інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно з частиною 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
З огляду на викладене, а також враховуючи висновок судово- почеркознавчої експертизи № 234/235 від 02.05.2019 року за яким підпис від імені ОСОБА_2 у додатковій угоді від 10.09.2010 року до договору оренди землі № 367/272 від 19.02.2007, що є предметом спору, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.100-110), відсутність доказів зворотнього, слід дійти висновку про недосягнення сторонами всіх суттєвих умов договору спірного правочину, що є підставою для задоволення позову в цій частині.
На переконання суду проведена експертиза відповідає вимогам діючих норм, а висновок зроблений виходячи із наявних зразків підписів і не викликає сумнівів.
Також не заслуговує на увагу клопотання представника відповідача про застосування до правовідносин строку позовної давності, оскільки право звернення до суду у позивача виникло лише з часу відкриття спадщини.
Щодо вимог про вилучення запису про інше речове право (право оренди) №21229917 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди від 10.09.2010 року), то вони задоволенню не підлягають, оскільки набрання рішенням суду про визнання недійсним спірного договору оренди законної сили є підставою для здійснення певної державної реєстрації (ч. 2 ст. 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу загальною сумою 5638,40 грн., про що зазначено у попередньому розрахунку (а.с.21), підлягають відшкодуванню відповідачем виходячи із положень частин 5, 6 ст.137 ЦПК України і відсутності відповідного клопотання про зменшення цих витрат.
Керуючись: ст.ст. 207, 208, 218, 1218 ЦК України, Законом України «Про оренду землі» ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі №367/272 від 19.02.2007 року, укладену 10.09.2010 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ», зареєстровану Комунальним підприємством «Реєстраційно-Інвентарізаційна служба» В'язівської сільської ради.
В решті вимог відмовити.
На відшкодування судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» на користь ОСОБА_1 понесені останньою судові витрати загальною сумою 13207 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ», код ЄДРПОУ 34072544, місце знаходження: Сумська область, Конотопський район, селище міського типу Дубов'язівка, 1-й пров. Шевченка, 25.
Суддя Кравченко В. О.