Справа № 991/772/19
Провадження1-кс/991/1755/19
20 листопада 2019 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
До Вищого антикорупційного суду на підставі ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 24.10.2019 надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зазначеною ухвалою було скасовано ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про повернення скарги особі, яка її подала, та повернуто скаргу до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.ст. 306, 307 КПК України.
Свою скаргу ОСОБА_3 обґрунтовує ти, що 07.10.2019 ним через приймальну НАБУ було подано на ім'я керівника ГПД НАБУ ОСОБА_4 заяву за вих. № 3409/07 про вчинення адвокатом ОСОБА_5 і директором Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, 368-2, ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 206, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 КК України.
На думку скаржника, його, в порушення вимог ст. 214 КПК України, станом на 11.10.2019 не було повідомлено про внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення зазначене у заяві за вих. № 3409/07. У зв'язку з цим, ОСОБА_3 звернувся до Вищого антикорупційного суду зі скаргою на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До початку судового засідання ОСОБА_3 надіслав клопотання, у змісті якого повідомив, що на час розгляду його скарги у Вищому антикорупційному суді, він перебуватиме у судовому засіданні у Дарницькому районному суді м. Києва з розгляду його позовної заяви. У зв'язку з цим, просив здійснювати судовий розгляд його скарги без участі заявника. Зазначив, що скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовільнити в раніше заявлених межах.
Уповноважена особа НАБУ ОСОБА_7 до судового засідання з розгляду скарги ОСОБА_3 надіслав пояснення у справі №991/772/19 де зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення. У заяві ОСОБА_3 №3409/07 від 07.10.2019 не було наведено достатніх об'єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального корупційного правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів НАБУ.
У зв'язку з цим вказану заяву листом НАБУ від 09.10.2019 №11-192/34622 скеровано для організації розгляду в межах компетенції до Головного управління Національної поліції у м. Києві, про що автора було повідомлено та надано відповідне роз'яснення листом з аналогічними реквізитами.
З огляду на викладені обставини уповноважена особа НАБУ ОСОБА_7 просить у задоволенні скарги відмовити повністю та розглянути її без участі представника НАБУ. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого або прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось.
Розглянувши скаргу та додані до неї матеріали, заслухавши пояснення заявника, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 33-1 КПК України, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п'ятої статті 216 КПК України.
У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а) злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 366-1, 368-369-2 КК України.
Перелік злочинів, які, на думку заявника, було вчинено адвокатом ОСОБА_5 і директором Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 , а саме злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 368, 368-2, ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 206, ст. 170, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27 КК України, містить корупційні злочини, зазначені у примітці до ст. 45 КК України. Однак жодної з умов, передбачених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України, які визначені законодавцем як обов'язкові для підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, слідчим суддею не встановлено.
Адвокат ОСОБА_5 і директор Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_6 , не належать до суб'єктів, наведених у пункті 1 частини 5 статті 216 КПК.
У заяві також не йдеться про вчинення злочину службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків, що є обов'язковою ознакою, передбаченою пунктом 2 частини 5 статті 216 КПК.
Обов'язковою умовою підсудності кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, передбаченою пунктом 3 частини 5 статті 216 КПК, є вчинення злочину, передбаченого статтею 369, частиною першою статті 369-2 КК, щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 ч. 5 ст. 216 КПК України, про що в заяві про вчинене кримінальне правопорушення також не йдеться.
Враховуючи наведене, скарга ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не підсудна Вищому антикорупційного суду.
Статтею 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Право на повноважний суд встановлене статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 1 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що Вищий антикорупційний суд: здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.
Правила підсудності судових справ, встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак нормами КПК України визначено суд, який вправі і зобов'язаний розглянути справу і вирішити її по суті.
Завдяки правилам про підсудність насамперед реалізується право на розгляд і вирішення справи компетентним судом.
Слід також врахувати, що розгляд провадження судом з порушенням правил підсудності матиме наслідком розгляд справи неповноважним судом. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини.
Розглядаючи питання порушення підсудності, слідчий суддя бере до уваги положення ст. 1 Європейської Конвенції з прав людини від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція) в частині того, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Термін «суд, встановлений законом» з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (Справа «Сокуренко і Стригун проти України», п. 24 Рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року). Європейська Комісія з прав людини визначилась із тим, що термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)» (Справа «Занд проти Австрії». Доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року).
Враховуючи те, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду повернула скаргу ОСОБА_3 до Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.ст. 306, 307 КПК України, слідчим суддею за результатами розгляду скарги на бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, може бути постановлена ухвала про зобов'язання вчинити певну дію (внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань) або відмову у задоволенні скарги.
Оскільки слідчим суддею встановлено, що скарга ОСОБА_3 від 11.10.2019, не підсудна Вищому антикорупційного суду, винесення ухвали про зобов'язання уповноважених осіб НАБУ внести відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_3 за вих. № 3409/07, призведе до вирішення справи неповноважним судом.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 214, 303-307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність керівника ГПД Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_4 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1