20 листопада 2019 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017260140000333 від 14 вересня 2017 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м .Запоріжжя, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, який не працює, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
за участю учасників судового провадження:
секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_4
На вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2019 року обвинувачений ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок в частині призначеного покарання, призначивши обвинуваченому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Апеляційні вимоги мотивує тим, що районний суд призначив надто суворе покарання, не врахувавши той факт, що першим розпочав бійку саме потерпілий, хоча обвинувачений з цього приводу до органів поліції не звертався.
Дана обставина, на думку апелянта, є пом'якшуючою, однак районний суд під час призначення покарання цього не врахував.
Крім того, обвинувачений стверджує, що висновок суду першої інстанції про його тривале ухиляння від суду є помилковим, оскільки він перебував на заробітках, тому що не міг працевлаштуватися. Про те, що він оголошений в розшук, він не знав.
ЄУНСС: 722/1400/17
Провадження №11-кп/822/479/19 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_7
Категорія:ст.125 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1
За таких обставин вважає, що призначене покарання є занадто суворим та просить апеляційний суд призначити покарання у виді штрафу або громадських робіт.
Вироком Сокирянського районного суду Чернівецької області ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 1 місяця арешту.
Прийнято рішення стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку районного суду, 13 вересня 2017 року близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи біля господарства за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , у ході конфлікту з ОСОБА_8 , діючи умисно та переслідуючи мету нанесення ушкоджень, завдав два удари металевою кочергою в область голови ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забійних ран скроневої ділянки волосистої частини голови зліва, в проекції тім'яного бугра зліва, садна лівої скроневої ділянки.
Вказані тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №186 від 15 вересня 2017 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних вимог та просила змінити вирок, виключивши з мотивувальної частини вказівку про судимість обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників судового провадження у судових дебатах, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки кваліфікація дій обвинуваченого та доведеність його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється, висновки суду першої інстанції щодо цих обставин, у відповідності з вимогами ч.1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, п. 1 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання стосовно призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , колегія суддів приходить до висновку, що вищевказані вимоги районним судом не дотримані, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо невідповідності призначеного
покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого знаходять своє підтвердження у ході апеляційного розгляду.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема, те, що він позитивно характеризується за місцем проживання (а.с.90), офіційно не працює, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра (а.с.81-82).
Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовано визнав пом'якшуючою обставиною щире каяття.
Обтяжуючих обставин у ході судового розгляду не встановлено.
Районний суд також врахував думку потерпілого, який вказав, що питання призначення покарання покладає на розсуд суду, а шкода, завдана кримінальним правопорушенням, йому не відшкодована (а.с.72).
Разом з тим, посилання районного суду на те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, є необґрунтованим.
З обвинувального акту та інших матеріалів кримінального провадження вбачається, що судимість ОСОБА_4 погашена у встановленому законом порядку.
Колегія суддів при цьому також враховує практику Верховного Суду (постанова від 27 вересня 2018 року у справі №647/1831/15-к), відповідно до якої погашення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження та призначення покарання.
Таким чином, у разі, якщо особа в силу ст.89 КК України не має судимості, посилання у вироку суду при призначенні покарання на те, що обвинувачений раніше притягався до кримінальної відповідальності, є неприпустимим.
За таких обставин, посилання районного суду на те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, є безпідставним та підлягає виключенню з вироку суду.
Крім того суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, який вказав, що першим удар наніс потерпілий, що теж знижує суспільну небезпечність діяння обвинуваченого.
Навівши у вироку, районний суд також не надав оцінки висновку експертизи, яка показала наявність тілесних ушкоджень у самого ОСОБА_4 , які за часом свого виникнення відповідають показанням обвинуваченого.
Такі дані свідчать про те, що бійка була обопільною, а не спричинена неправомірними діями лише обвинуваченого.
Разом з тим, колегія суддів враховує дані досудової доповіді, згідно якої ймовірність вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення є середньою, а виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення або обмеження волі, останній не становить високого рівня небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб (а.с.24-27).
Дослідивши вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає, що покарання, призначене районним судом, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок надмірної суворості.
Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, інші досліджені апеляційним судом фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що покарання, не пов'язане із позбавленням волі, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Таким чином, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, а вирок районного суду - зміні.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.408 КПК України, апеляційний суд вправі змінити вирок районного суду, якщо така зміна не погіршує правове становище обвинуваченого.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Вирок Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 вересня 2019 року, яким ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - змінити.
Пом'якшити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.125 КК України, призначивши йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання районного суду на те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий [підпис] ОСОБА_1
Судді [підпис] ОСОБА_2
[підпис] ОСОБА_3
Згідно з оригіналом
Суддя Чернівецького
апеляційного суду _________________ ОСОБА_1
(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)
20.11.2019 року
(дата засвідчення копії)