20 листопада 2019 року
м. Черкаси
справа № 4-с/705/21/19 провадження № 22-ц/821/579/19 категорія на ухвалу
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Бородійчука В.Г.,
суддів: Єльцова В.О., Нерушак Л.В.
секретаря: Винник І.М.
учасники справи:
скаржник: ОСОБА_1
представник скаржника: ОСОБА_2
суб'єкт оскарження: начальник Уманського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гудзовський Олександр Олександрович
розглянув в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2019 року у справі за скаргами боржника ОСОБА_1 на постанови начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гудзовського О.О. від 04 травня 2017 року та від 25 квітня 2017 року про відмову в задоволенні відводу головного державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Бойко Т.Д. у межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2452-11, № 2/2318/374/2012, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
15 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргами на постанови начальника Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовського О.О. від 04 травня 2017 року та від 25 квітня 2017 року про відмову в задоволенні відводу головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Бойко Т.Д. у межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2452-11, № 2/2318/374/2012, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою.
ОСОБА_1 зазначила, що оскаржувану постанову від 04 травня 2017 року вона отримала 10 травня 2017 року, а постанову від 25 квітня 2017 року отримала 05 травня 2017 року. Таким чином, вона звернулася до суду в десятиденний термін з часу отримання оскаржуваних постанов, тому вважає, що строк на оскарження постанов нею не пропущений.
Просила скасувати постанови начальника Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області, якими відмовлено в задоволенні відводу головного державного виконавця Бойко Т.Д., в зв'язку з тим, що починаючи з 2012 року вона звертається до суду із заявами щоб скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 червня 2012 року у справі № 2/2318/374/2012, яке вона вважає незаконним. Зазначає, що видані виконавчі листи на виконання вказаного рішення, також вона вважає незаконними. Стягувач ОСОБА_3 24 вересня 2014 року був позбавлений батьків сих прав та рішенням суду, а з 2015 року перебуває на обліку в психіатричний лікарні № 2 м. Умані Черкаської області.
В обгрунтування доводів скарги зазначила, що 09 вересня 2015 року та 06 жовтня 2015 року, в межах виконавчого провадження головним державним виконавцем Уманського ДВС Бойко Т.Д. складалися на неї акти. За вказівкою державного виконавця під час виконання рішення суду від 07 червня 2012 року щодо вселення ОСОБА_3 , 26 квітня 2017 року вчинялися протиправні дії, які проявилися у вибиванні шибок вікон в квартирі АДРЕСА_1 , тому вона вважає, що стягувач заздалегідь змовився з державним виконавцем.
17 квітня 2017 року з Уманського ДВС Поліщук Т.В. отримала повідомлення про вселення ОСОБА_3 в її однокімнатну квартиру та 26 квітня 2017 року державним виконавцем Бойко Т.В. знову був складений акт.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2019 року в задоволенні скарг боржника ОСОБА_1 на постанови начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Черкаської області Гудзовського О.О. від 04 травня 2017 року та від 25 квітня 2017 року про відмову в задоволенні відводу головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Бойко Т.Д. у межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2452-11, № 2/2318/374/2012, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 оскаржила її в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні питання відносно відводу головного державного виконавця Бойко Т.Д. суд не врахував наступні обставини по справі, а саме те, що сторони у справі зареєстрували шлюб в листопаді 2001 року, в період придбання квартири ОСОБА_3 не перебував в м. Умань і матеріально не допомагав придбати квартиру.
З жовтня 2004 року по серпень 2007 рік сторони проживали у спірній квартирі разом, однак в серпні 2007 року сім'я ОСОБА_5 розпалася.
Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 поїхав на постійне місце проживання в с. Чапаєва Монастирищенського району Черкаської області, а ОСОБА_1 зробила в квартирі ремонт за період його відсутності.
В 2011 році ОСОБА_3 через суд визнав право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Суд зобов'язав ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні квартирою ОСОБА_3 . В квітні-червні 2017 року головний державний виконавець МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Бойко Т.Д. систематично надсилає вимоги про вселення ОСОБА_3 та здійснює протиправні дії відносно ОСОБА_1 щоб вселити ОСОБА_3 до спірної квартири в рамках виконавчого провадження.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 вважають, що дії виконавця є протиправними і його намагання вселити ОСОБА_3 у квартиру із застосуванням приведених методів (намаганням вибити двері та шибки у вікнах квартири) є незаконними.
Просили скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2019 року як незаконну та вирішити питання про відвід головного державного виконавця Бойко Т.Д., скасувавши постанови начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Черкаської області Гудзовського О.О. від 04 травня 2017 року та від 25 квітня 2017 року про відмову в задоволенні відводу виконавцю Бойко Т.Д. у межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2452. Також, просили зобов'язати Уманський ДВС повернути виконавчий лист до суду або ОСОБА_3
Відзив на апеляційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
07 червня 2012 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області у справі № 2/2318/374/2012 було ухвалено рішення, яким:
- визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по Ѕ частині кожному, квартири АДРЕСА_1 , як майно набуте в період шлюбу;
- вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою.
24 вересня 2012 року зазначене рішення суду першої інстанції ухвалою колегії суддів апеляційного суду Черкаської області залишено в силі та з того часу набрало законної сили.
В ході виконання рішення суду, 14 січня 2014 року був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 48037088 про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою.
Виконавче провадження знаходиться в провадженні головного державного виконавця Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Бойко Т.Д.
В межах виконавчого провадження, двічі: 25 квітня 2017 року та 04 травня 2017 року начальником Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовським О.О. розглянуто відвід, заявлений ОСОБА_1 державному виконавцю Бойко Т.Д. та у зв'язку з безпідставністю в задоволенні відводу було відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду повністю відповідає.
Позиція Черкаського апеляційного суду
Порядок здійснення виконавчого провадження врегульовано ЗУ «Про виконавче провадження».
Ч. 1 та 2 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження»: у разі виявлення обставин, передбачених частиною 4 статті 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.
Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме постанови начальника Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 25 квітня 2017 року (а.с. 182 Т. 5) та від 04 травня 2017 року (а.с. 167 Т. 5), останній розглянув відводи, заявлені ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 головному державному виконавцю Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області та встановив, що виконавчі дії з виконання виконавчого листа № 2-2452-11 2/2318/374/2012 року проводяться з дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження», тому підстав для відводу не встановлено.
Вказані постанови начальника Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 25 квітня 2017 року та від 04 травня 2017 року були оскаржені ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_7 в судовому порядку шляхом подачі відповідних заяв (а.с. 165 Т. 5) та (а.с. 180 Т. 5).
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2017 року (а.с. 194 Т. 5) об'єднано в одне провадження скарги ОСОБА_1 на постанову Уманського міського відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області.
Зі змісту постанов про відмову в задоволенні заяв про відвід державного виконавця вбачається, що вони винесені начальником Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Гудзовським О.О., який у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 23 ЗУ «Про виконавче провадження» розглянув питання про відвід у межах наданих йому Законом повноважень.
Тому, висновок районного суду в частині визнання правомірними дій начальника Уманського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області щодо вирішення питання про відвід є правильним, оскільки саме він, як керівник Уманського відділення ДВС у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження» наділений повноваженнями вирішення таких питань.
Що стосується правильності висновків відносно відсутності обставин для відводу державного виконавця та висновку районного суду щодо безпідставності обґрунтування скарг, апеляційний суд враховує слідуючі обставини.
На підставі ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець не може виконувати рішення суду, якщо:
1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов'язані з ним особи.
Пов'язаними особами у розумінні цього закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв:
виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи;
виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб.
Пряма чи опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов'язаними;
2) боржником та стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем;
3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів;
4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності такого приватного виконавця.
З матеріалів справи вбачається, що вищенаведених підстав для відводу судом встановлено не було.
В обґрунтування своїх скарг, ОСОБА_1 посилається на сам факт здійснення виконавчих дій по виконанню рішення суду, яке вона вважає незаконним.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сам факт здійснення та виконання державним виконавцем своїх обов'язків в межах виконавчого провадження, що спрямоване на виконання судового рішення та небажання ОСОБА_1 виконувати рішення суду, яке набрало законної сили не можуть бути підставами для відводу.
Ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення Іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Визначений законом порядок - це порядок виконання судового рішення, який встановлений ЗУ «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у ЗУ «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд першої інстанції правильно встановив, що невизнання ОСОБА_1 прийнятого рішення по суті спору, яке набрало законної сили та виданого виконавчого листа на виконання цього рішення суду, оскарження рішення суду не є підставою для відводу державного виконавця та такі рішення є обов'язковими до виконання.
Матеріали справи не містять обґрунтованих та доведених доказів того, що державний виконавець діяв з перевищенням своїх повноважень чи здійснив протиправні дії, які порушую права осіб у справі. Всі доводи заяв ОСОБА_1 про протиправність дій виконавця не були підтверджені належними та допустимими доказами, а тому районний суд правильно встановив, що такі доводи є надуманими і не підтверджені обгрунтованими доказами.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку між сторонами та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлена у справі ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 вересня 2019 року у справі за скаргами боржника ОСОБА_1 на постанови начальника Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Гудзовського О.О. від 04 травня 2017 року та від 25 квітня 2017 року про відмову в задоволенні відводу головного державного виконавця Уманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Бойко Т.Д. у межах виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-2452-11, № 2/2318/374/2012, виданого Уманським міськрайонним судом Черкаської області про вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст виготовлено 20 листопада 2019 року.
Головуючий
Судді