Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" березня 2010 р. Справа № 16/22-10
вх. № 636/6-16
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - Соловйов В.В., довіреність №467/11.5.2 від 19.09.09 р.
3-ї особи - не з'явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БПВКП "СВ", м. Харків
до Харківської регіональної дирекції відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Харків
3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "СВ", м.Харків
про визнання недійсним договору
Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнати договір №178-П/4 від 22.05.2008р., укладений між ТОВ "Багатопрофільним виробничо-комерційним підприємством "СВ" та Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання спірного договору недійсним на думку позивача є недодержання форми укладання договору, оскільки він скріплений не печаткою ВАТ ВТБ Банк, а печаткою Харківської філії ВАТ ВТБ Банк.
02.03.2010 р. представник відповідача надав до канцелярії господарського суду відзив, в якому позовні вимоги не визнає вказує, що відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Договір поруки був укладений у письмовій формі з додержанням норм діючого законодавства, зокрема з додержанням норм щодо форми договору, та підписаний уповноваженими особами сторін. Від ВАТ ВТБ Банк договір поруки було підписано Щербак Оксаною Валеріївною на підставі довіреності, посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим № 1205. Також вказує, що діючим законодавством та внутрішніми актами відповідача передбачена можливість виготовлення Відділенням Харківської філії ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.
04.03.2010 р. представник позивача надав до канцелярії господарського суду клопотання, в якому просить суд, зобов'язати відповідача надати наступні документи: положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк; письмовий дозвіл, наданий банком, у межах отриманих банком банківських ліцензій ВАТ ВТБ Банк; довіреність заступника директора Щербак О.В. Харківської філії ВТБ Банк; рішення компетентного органу банку про відкриття Харківської філії ВАТ ВТБ Банк (протокол або витяг з протоколу, засвідчений відбитком печатки банку).
Суд відхиляє клопотання представника позивача про витребування документів, оскільки представник відповідач надав зазначені документи до матеріалів справи.
У судовому засіданні 04.03.2010 р. оголошувалась перерва до 16:30 год. 15.03.2010 р. для надання можливості представнику позивача ознайомитись з наданими документами.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника позивача, просить суд не розглядати справу без участі представника позивача та просить суд розглядати справу за межами 2-х місяців.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує. Надав пояснення по справі, заперечує проти клопотання представника позивача та вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник 3-ї особи в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника відповідача, суд відхиляє зазначене клопотання, враховуючи що, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. До того ж, ухвалою про порушення провадження у справі суд попереджав сторін, що у разі неявки їх представників у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості представнику позивача ознайомитись із відзивом на позов, із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Крім того, суд приймає до уваги, що строк розгляду справи №16/22-10 закінчується 29.03.2010 р., представник відповідача у судовому засіданні заперечує щодо відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи за межі 2-х місяців.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представника відповідача, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
22.05.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (надалі - Відповідач або Банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "Багатопровільне виробничо-комерційне підприємство "СВ", (надалі - Позивач або Поручитель) та Приватним підприємством "СВ" (надалі - 3-я особа або Позичальник) було укладено договір поруки №178-п/4, згідно з п. 1 якого Поручитель поручився перед Банком за виконання Позичальником своїх зобов'язань в повному обсязі за генеральною угодою №178 від 22.05.2008р. та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву.
Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судом перевірено повноваження представників сторін спірного договору на його підписання, від Банку спірний договір підписано Заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак Оксаною Валеріївною, на підставі довіреності (посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим номером №1205). Відповідно п. 2 зазначеної довіреності Голова правління Банку Пушкарьов Вадим Володимирович уповноважив Щербак Оксану Валеріївну укладати договори застави (іпотеки) будь-якого рухомого та нерухомого майна, в яких Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) та інші договори забезпечення (в тому числі поруки), а також договори банківського вкладу (депозитів) та договори (поліси) страхування (по яким Банк є вигодонабувачем), а також додаткові договори (угоди) до них.
Представництвом відповідно ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Договір поруки №178-п/4 від 22.05.2008р. також підписано директором ТОВ "БВКП "СВ" Лисим Григорієм Володимировичем, який діяв на підставі Статуту та директором ПП "СВ" Буклей Леонідом Леонідовичем, який діяв на підставі Статуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Таким чином, договір поруки №178-п/4 від 22.05.2008р. підписаний належним чином уповноваженими на це особами.
Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України та філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Згідно до ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.
Згідно до ст.2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.
Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7. Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк (надалі - Положення) Філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол №3 від 02.09.2002р.) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003р. На підставі рішення учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол №4 від 25.02.2007р.) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007р.) Харківська філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у Харківську філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та Філії.
Як вбачається з витягу із протоколу засідання правління ВАТ ВТБ Банк від 03.08.2009р. №95 з 4 питання порядку денного: "Про припинення діяльності Харківської філії ВАТ ВТБ Банк і відкриття на її базі Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк" було одностайно ухвалено рішення: припинити діяльність Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, яка розташована за адресою: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 66; встановити останній день роботи філії - 16.10.2009р.; створити з 19.10.2009р. на базі Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Відділення "Харківська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк. В підтвердження вищевикладеного представником відповідача надано до матеріалів справи положенням про Відділення "Харківська регіональна дирекція" Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, суд приймає зазначене до відома та з урахуванням вищевказаного продовжує розгляд справи.
Пунктом 2.7 Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17 філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо - цє передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії.
Таким чином, діючим законодавством та внутрішніми актами Відповідача передбачена можливість виготовлення Відділенням Харківської філії ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у господарській діяльності.
У п. 2.1 Положення зазначається, що Філія Банку здійснює банківські та інші операції в межах отриманих ВАТ ВТБ Банк ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України, ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідно до цього положення.
Згідно наданих до матеріалів справи ліцензії Національного банку України №79 та дозволу №79-1 Банк має право на здійснення операцій визначених пунктами 5-11, ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктами 1-4, ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У стаття 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Враховуючи, що за ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, відсутність печатки ВАТ ВТБ Банку та наявність на спірному договорі печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банку, та підпису представника, що має на це повноваження, та при відсутності даних про те, що особа, від імені якої такий представник діє, не схвалює такий правочин, у господарського суду відсутні підстави вважати, що зміст правочину суперечить закону.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог відносно визнання недійсним договору договір поруки №178-п/4 від 22.05.2008р. є безпідставними, у зв'язку чим вимоги заявленого позову є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачене позивачем державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові повністю покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статями 95, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України 1, 2, 4, 12, 21, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2010 р.