"18" березня 2010 р.Справа № 15/156-2381
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув матеріали справи
За позовом Релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" єпархії Української православної церкви с. Мусорівці, Збаразький район, Тернопільська область, 47350
до відповідача 1: Збаразького районного бюро технічної інвентаризації вул. Д.Галицького, 3, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область, 47300
відповідача № 2: Капустинецької сільської ради с. Капустинці, Збаразький район, Тернопільська область, 47350
про визнання права власності та зобов'язання вчинення певних дій.
за участю представників сторін:
позивача: представник Тугашев Р.А., довіреність № б/н від 12.01.10 р.
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився
Суть справи:
Релігійна громада "Парафія Покрови Божої Матері" єпархії Української православної церкви, с. Мусорівці, Збаразький район, Тернопільська область звернулася до господарського суду з позовом до 1) Збаразького районного бюро технічної інвентаризації, вул. Д. Галицького, 3, м. Збараж, Збаразький район, Тернопільська область та 2) Капустинецької сільської ради, с. Капустинці, Збаразький район, Тернопільська область, про визнання права власності на приміщення храму Покрови Божої Матері, який знаходиться в с. Мусорівці, Збаразького району, Тернопільської області за релігійною громадою "Парафія Покрови Божої Матері" села Мусорівці Збаразького району Тернопільської єпархії Української православної церкви та зобов'язання Бюро технічної інвентаризації Збаразького району Тернопільської області видати свідоцтво про реєстрацію права власності на приміщення храму Покрови Божої Матері, який знаходиться в с. Мусорівці, Збаразького району, Тернопільської області.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
В судовому засіданні 18.03.2010р. оголошувався повний текст рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача 1 письмового відзиву на позов не подав, однак його представник в судових засіданнях 13.01.2010р. та 27.01.2010р. та заперечив проти позовних вимог, вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що БТІ є виключно реєструючим органом, права та обв'язки якого не передбачають можливості визначення чи заперечення права власності.
Представник відповідача № 2 письмового відзиву на позов не подав, однак в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на рішення виконавчого комітету Капустинської сільської ради № 76 від 24.12.2009р., яким відмовлено релігійній громаді "Парафії Покрови Божої Матері" єпархії Української православної церкви у видачі дозволу на оформлення права власності на будівлю новозбудованої церкви, та рішення № 77 від 24.12.2009р., яким відмовлено релігійній громаді "Парафії Покрови Пресвятої Богородиці"єпархії Української православної церкви КП у видачі дозволу на оформлення права власності на будівлю новозбудованої церкви; рішення тридцять третьої сесії Капустинської сільської ради № 460 від 14.01.2010р., яким відмовлено релігійній громаді "Парафії Покрови Божої Матері" Тернопільської єпархії Української православної церкви у виділенні земельної ділянки під будівництво та рішення № 461 від 14.01.2010р., яким надано дозвіл релігійній громаді "Покрови Пресвятої Богородиці" Української православної церкви КП с. Мусорівці на виготовлення проекту відведення щодо надання земельної в постійне користування для будівництва і обслуговування культової споруди по вул. Радечина, 25 с. Мусорівці за рахунок земель житлової та громадської забудови, а також на те, що приміщення культової споруди не здано в експлуатацію.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Релігійна громада "Парафія Покрови Божої Матері" єпархії Української православної церкви, с. Мусоріці, Збаразький район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 21151789) зареєстрована 22.10.1991р. Збаразькою районною державною адміністрацією та є юридичною особою, про що свідчить довідка управління статистики у Збаразькому районі АБ № 286363 від 25.11.2009р. та свідоцтвом про державну реєстрацію, а тому наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
У відповідності до норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (даний спосіб захисту застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ними, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов'язку, водночас може стосуватися не тільки наявності спору, а й невизначеного правового стану).
Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Тобто, законодавець закріплює презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно.
Право власності може виникати при наявності певних юридичних фактів. Стаття 331 ЦК України встановлює такий спосіб виникнення права власності, як право на нову річ створену (виготовлену особою). При цьому, особа може створити річ, як самостійно, так і на підставі певного договору (підряду) і за загальним правилом набуває право власності на неї.
Право власності на нову річ виникає в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з'являється об'єкт, який може кваліфікуватися як нова річ. В силу ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Частина 2 статті 331 ЦК України передбачає, що право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає в момент завершення будівництва даного об'єкта.
Суд, на підставі ст. 43 ГПК України давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, на підтвердження заявлених вимог та заперечень прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
При цьому суд виходив з наступного.
У відповідності до ст. 19 Конституції України та ст.ст. 24, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особі зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, приймають рішення у межах наданих їм повноважень.
Пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Як визначено ст.ст. 10, 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Як вбачається із матеріалів справи, п. 1 рішення Капустинської сільської ради народних депутатів № 37 від 25.01.1996р. "Про розгляд заяви громади села Мусорівці на будівництво церкви" дозволено
проектування і будівництво святопокровської православної церкви в селі Мусорівці на території старої церкви. Пунктом 2 зазначеного рішення зобов'язано старосту святопокровської православної церкви с. Мусорівці -Овчарука В.П. до одержання у районного архітектора будівельного паспорта не починати будівництво.
Згідно Акта виносу в натурі плану земельної ділянки, червоних ліній і проведення розбивки контурів фундаментів від 27.05.1997р. проведено винесення в натуру плану земельної ділянки, червоних ліній і проведено розбивку контурів фундаментів Святопокровської церкви згідно рішення Капустинської сільської ради народних депутатів від 25.01.1996р. № 37 на старій ділянці в с. Мусорівці по вул. Сільська, б/н.
Генплан забудови земельної ділянки, погоджений головним архітектором Збаразького району 27.05.1997р., виготовлений на церковну громаду святопокровської церкви.
У будівельному паспорті на забудову земельної ділянки від 27.05.1997р. забудівником вказано церковну громаду святопокровської церкви.
У відповідності до ст.ст. 8, 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року N 987-XII, релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості. Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.
Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.
У відповідності до статуту, зареєстрованого рішенням Тернопільського облвиконкому № 246 від 22.10.1991р. Святопокровська парафія с. Мусорівці Тернопільської єпархії (позивач у справі) є релігійним об'єднанням, первинним структурним підрозділом Української православної церкви, який безпосередньо входить до складу Тернопільської єпархії. 24.11.2009р. проведено зміни до установчих документів релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" с. Мусорівці, Збаразького району.
Згідно інформації, поданої Тернопільською обласною державною адміністрацією № 06-653/16-20 від 09.02.2010р., за період з 1991р. по 2009р. зареєстровано статути релігійних громад, діяльність яких поширюється на територію с. Мусорівці Збаразького району: 22.10.1991р. статут релігійної громади "Парафія Покрови Божої Матері" (свідоцтво № 1626) та 30.10.2009р. статут релігійної громади "Парафія Пресвятої Богородиці" (свідоцтво № 1631).
Отже, за період з 1991р. по жовтень 2009р. -період, впродовж якого здійснювалося будівництво церкви, на території с. Мусорівці зареєстрована одна релігійна громада -позивач у справі. А відтак рішенням № 37 від 25.01.1996р. надавався дозвіл саме позивачу на проектування та будівництво святопокровської церкви, а відповідно акт виносу в натурі плану земельної ділянки, генплан забудови та будівельний паспорт на будівлю церкви виготовлялися позивачем.
Твердження позивача щодо права користування земельною ділянкою, на підставі визначення місця будівництва -територію старої церкви, судом не береться до уваги, оскільки у відповідності до ст. 125 Земельного Кодексу України належним доказом на підтвердження такого права є документ, що посвідчує право власності чи право користування та його державної реєстрації.
Разом з тим, згідно інформації управління держкомзему у Збаразькому районі № 418-31/09 від 05.02.2010р. за релігійною організацією Церква в с. Мусорівці ЗКПО: 21151789 (позивач у справі) обліковано земельну ділянку площею 0,3 га, що також підтверджується довідками 6 ЗЕМ, наданими відповідачем 2 в судове засідання. Також позивачем у справі надано суду квитанції про сплату земельного податку за 1996 рік.
У відповідності до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У частині 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Це означає, що господарський суд застосовує не всі нормативно-правові акти, а лише ті, що прийняті в установленому порядку і в межах компетенції відповідних органів. Отже, господарський суд зобов'язаний перевірити, чи прийнято певний акт в установленому порядку і чи відповідає він компетенції органу, який його прийняв.
А відтак, рішення Капустинецької сільської ради № 461 від 14.01.2010р. про надання дозволу релігійній громаді "Покрови Пресвятої Богородиці" УПЦ КП с. Мусорівці (релігійній громаді, що створена у 30.10.2009р., діяльність якої поширюється на територію с. Мусорівці) на виготовлення проекту відведення щодо надання земельної ділянки в постійне користування для будівництва і обслуговування культової споруди по вул. Радечина, 25 с. Мусорівці за рахунок земель житлової та громадської забудови, судом оцінюється критично, як таке, що не може слугувати належним доказом у справі, оскільки будівництво культової споруди здійснювалося іншою релігійною громадою -позивачем у справі, а право на обслуговування будь-якого об'єкту нерухомості можливе виключно при наявності права на сам об'єкт.
Позивачем надано докази на підтвердження фінансування будівництва храму, що здійснювалося за рахунок членів громади та пожертв юридичних та фізичних осіб (платіжне доручення № 46 від 11.03.1993р., яким колективним пайовим господарством ім. Морозенка перераховано 2000000 крб. на відновлення церкви).
Рішенням виконавчого комітету Капустинської сільської ради № 76 від 24.12.2009р. "Про оформлення права власності на будівлю церкви" відмовлено позивачу в дозволі на оформлення права власності у зв'язку з тим, що відсутні документи, які б засвідчували особу замовника будівництва і акт вводу в експлуатацію.
Згідно ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо його право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Позивачем представлено належні та допустимі докази, які свідчать про те, що органом виконавчої влади було надано дозвіл на проектування та будівництво церкви в с. Мусорівці, винесено в натуру план земельної ділянки, виготовлено генплан забудови та будівельний паспорт, де забудівником значиться позивач у справі, однак відсутність правовстановлюючих документів на підтвердження права власності не дає можливості провести реєстрацію нерухомого майна в установленому Законом порядку, а відтак, порушує право власника на розпорядження майном.
Частиною другою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Законність підстав набуття позивачем права на створене ним нерухоме майно підтверджується матеріалами справи, проте саме право не визнається.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права є його визнання (ч. 2 ст. 16 ЦК України).
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на будівлю церкви в с. Мусорівці підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання БТІ видати свідоцтво про реєстрацію права власності.
Частиною 4 статті 182 ЦК України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови у ній встановлюються законом, однак в Україні такий закон не прийнято. Водночас, діючим є Тимчасове положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 із наступними змінами та доповненнями, у відповідності з яким Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що БТІ є реєструючим органом, який вчиняє дії щодо реєстрації прав на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів, та вправі надавати витяги з реєстру прав власності, а відтак позовна вимога щодо зобов'язання БТІ видати свідоцтво про реєстрацію права власності є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Водночас суд зазначає, що судове рішення, у відповідності до Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, є правовстановлюючим документом, а відтак наявність такого рішення є підставою для реєстрації БТІ права власності.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу покладаються на відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.
З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43 - 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Визнати право власності на приміщення храму Покрови Божої Матері по вул. Радечина (земельна ділянка № 25 згідно інвентарної справи) в с. Мусорівці Збаразького району Тернопільської області за релігійної громадою "Парафія Покрови Божої Матері" Тернопільської єпархії Української православної церкви с. Мусорівці, Збаразький район, Тернопільська область, 47350.
3.В решті позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення року через місцевий господарський суд.
Суддя