"16" березня 2010 р.Справа № 6/117-2107
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
За позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, Шумський район, Тернопільська область,47100
до відповідача №1 - Шумської міської ради вул. Українська,59 м.Шумськ, Шумський район, Тернопільська область,47100
відповідача №2 - Шумського районного споживчого товариства, вул. Українська, 42 м.Шумськ, Шумського району, Тернопільської області, 47100
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шумськ-Інвест", вул. Українська, 38 м.Шумськ, Тернопільська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору №2- Шумський районний відділ Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область, 47100
про визнання права власності на земельну ділянку
За участю представників:
позивача -ОСОБА_2
відповідача №1 -не з'явився
відповідача №2 -не з'явився
третьої особи №1 -не з'явився
третьої особи №2 - Назарук Т.А.
Суть справи:
В листопаді 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача - Шумської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку, що знаходиться під нежитловою будівлею торговим павільйоном, за адресою АДРЕСА_2, Шумського району, Тернопільської області, розміром 20,07 кв.м..
Вимоги, підтримані в засіданні його представником, позивач мотивував тим, що згаданий павільйон (розташований на спірній земельній ділянці) належить йому на праві власності, від - так до нього повинно перейти і право на ділянку, проте відповідач безпідставно залишив без реагування його звернення від 26.01.2009р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо отримання земельної ділянки в довгострокову оренду.
Ухвалою від 16.12.2009 року до участі у справі в якості відповідача №2 залучено Шумське районне споживче товариство, у зв'язку з чим розгляд справи початозаново.
Відповідача №2 у своїх письмових поясненнях проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог, а також клопотав про можливість слухання справи без участі його представника.
Ухвалами від 12.02.2010р. та від 03.03.2010р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору №1 і №2 відповідно залучено ТОВ "Шумськ-Інвест" та Шумський районний відділ Тернопільської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру".
Третя особа №2 вказала на відсутність підстав для задоволення позову.
Розгляд справи призначений вперше на 16.12.2009р., неодноразово відкладався та в засіданні оголошувались перерви, востаннє на 16.03.2010р..
Відповідно до ст.69 ГПК України, строк вирішення спору продовжувався до 16.03.2010р..
Представники відповідачів та третьої особи №1, участь яких не визнавалась обов'язковою, жодного разу в засідання не з'явились, відповідач №1 відзив на позов не подав, хоча про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином в порядку, передбаченому ст.64 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482.
Тому, згідно з ст.75 ГПК України, враховуючи закінчення терміну розгляду справи, спір вирішується за їх відсутності, по наявним матеріалам.
В засіданні, його учасникам роз'яснювались належні їм права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотанням аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третіх осіб, судом встановлено наступне:
- 24.03.2004 року позивач у справі зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.
11.05.2007 року між ним та його батьком ОСОБА_4 укладено договір дарування, за яким позивачу подаровано нежитлову будівлю торгового павільйону, що знаходиться в АДРЕСА_2 площею 20,07 кв.м..
Відповідно до змісту цього договору, за самим дарителем право власності на павільйон визнано рішенням Шумського районного суду від 15.03.2007 року.
Право власності (користування) земельною ділянкою під павільйоном та для його обслуговування ОСОБА_4 не оформив.
21.05.2007р. право власності на торговий павільйон зареєстровано Шумським районним бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1.
26.01.2009р. ОСОБА_1 звернувся до Шумської міської ради (відповідача №1) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо отримання земельної ділянки в довгострокову оренду.
Дану заяву за твердженнями позивача залишено без задоволення.
У зв'язку з цим, (за його твердженнями) позивач звернувся до суду з відповідним позовом, керуючись ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.
Судом додатково з'ясовано, що постановою господарського суду Тернопільської області від 09 лютого 2008 року у справі №13/156-4896 скасовано рішення виконавчого комітету Шумської міської ради від 21.11.2003р. №339 "Про надання дозволу на встановлення торгового павільйону на ринковій площі по торгівлі промисловими товарами жит. м. Шумськ ОСОБА_4"; рішення виконавчого комітету Шумської міської ради від 18.07.2003р. №217 “Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення павільйону на ринковій площі ОСОБА_4 жит. м.Шумськ ”; рішення виконавчого комітету Шумської міської ради від 29.07.2004р. №235 “Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення павільйону на ринковій площі жит. м.Шумськ ОСОБА_4”
Зазначеною постановою суду, яка станом на 16.03.2010 року набрала законної сили і ніким не скасована, серед іншого встановлено, що торговий павільйон підприємця ОСОБА_4, в АДРЕСА_2 побудований та розміщений на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування Шумському районному споживчому товариству на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 13.09.2001р., котрий зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №34. Розміщення павільйону, який відноситься до малих архітектурних форм, в порушення вимог законодавства, було проведено за відсутності у його власника документів на землю та без вилучення ділянки в Шумського РайСТ чи його добровільної відмови від користування.
Окрім того, ухвалою Шумського районного суду від 19.03.2008 року скасовано попереднє рішення цього суду від 15.03.2007 року про визнання за ОСОБА_4 права власності на торговий павільйон в АДРЕСА_2 площею 20,07 кв.м за нововиявленими обставинами. А ухвалою Шумського районного суду від 26.06.2008 року провадження по даній справі закрито.
Названі ухвали на час розгляду спору у справі №6/117-2107 набрали законної сили.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року у справі № 2 - а - 11454/08 визнано нечинним та скасовано рішення Шумського районного бюро технічної інвентаризації, у т.ч. про реєстрацію права власності на торговий павільйон за ОСОБА_4.
Станом на 16.03.2010 року адміністративна справа № 2 - а -11454/08 направлена до Львівського апеляційного адміністративного суду і рішення останнім по ній не прийнято.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивачем не доведено належним чином обґрунтованості своїх вимог.
Так, у відповідності до ст.5 ЗК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, одним з принципів земельного законодавства є забезпечення гарантій прав на землю, зокрема шляхом визначення вичерпного переліку підстав припинення землекористування (ст.141 цього Кодексу). А саме :
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
На момент звернення позивача із заявою від 26.01.2009р. до Шумської міської ради, діючим законодавством не передбачався автоматичний перехід земельної ділянки до нового власника жилого будинку, будівлі або споруди, які розташовані на земельній ділянці.
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовано позивачем, користувачем земельної ділянки на яку претендує ОСОБА_4 є Шумське районне споживче товариство.
Доказів припинення згаданого права землекористування у встановленому законом порядку позивачем не надано.
Як зазначалось вище, правовстановлюючий документ про право власності на торговий павільйон в АДРЕСА_2 площею 20,07 кв.м., покладений в основу договору дарування скасовано. А самі рішення про надання дозволів щодо встановлення павільйону, з яким позивач пов'язує виникнення у нього права на землю, визнано незаконними.
Крім того, позивачем не дотримано, передбаченого розділом 4 ЗК України порядку набуття права власності на землю, а згадане ним звернення від 26.01.2009р. торкається надання земельної ділянки не у власність, а в користування (оренду).
У зв'язку з усім викладеним, в задоволенні позову з наведених в ньому підстав слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4-3,12,33-35,43,44,49,75,82-85 ГПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 18 березня 2010р., через місцевий господарський суд.
Суддя