"30" вересня 2009 р.Справа № 15/53-1188
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув матеріали справи
За позовом Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача 1) Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000
2) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про визнання недійсним п. 43 договору оренди землі від 20.09.2004р..
за участю представників сторін:
позивача: представник ОСОБА_3, довіреність № 1506 від 06.03.09р.;
представник ОСОБА_4, довіреність № 1057 від 21.03.07р.;
відповідача 1: Михальчук Оксана Юліанівна, довіреність № 2020/01 від 23.09.08р.;
відповідача 2: ОСОБА_5, довіреність № б/н від 27.08.09р..
Суть справи:
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернулася до господарського суду з позовом до 1) Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль та 2) Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2 про визнання недійсним п. 43 договору оренди землі, який укладений 20.09.2004р., яким передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0554 га по вул. Л.Курбаса, 5 в м. Тернополі в частині визначення меж згаданої земельної ділянки.
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Представник позивача в засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись зокрема на те, що такий договір не відповідає вимогам законодавства в частині встановлення меж у натурі земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,554 га по вул. Л. Курбаса, 5 в м. Тернополі, а також порушує законні права та інтереси позивача.
Представник відповідача 1 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними. Просить в позові відмовити.
Відповідач 2 у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що строк дії договору минув, а тому у справі відсутній предмет спору. Просить припинити провадження по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно ст.ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998р. право на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, виникає на підставі рішення органу виконавчої влади після укладення договору оренди та його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст угоди (правочину) не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та вчиняється у формі встановленій законом.
Невідповідність угоди законові, іншим нормативним актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції, в тому числі відомчих, зареєстрованих в установленому порядку є згідно ст. 215 Кодексу підставою для визнання такої угоди (правочину) недійсною.
Порядок укладення та виконання договору оренди землі регулюється нормами Закону України "Про оренду землі", відповідно до ст. 15 якого встановлені істотні умови договору: об'єкт оренди, строк дії договору, орендна плата, умови використання земельної ділянки, умови збереження стану об'єкта оренди, умови і строки передачі ділянки та умови її повернення, існуючі обмеження, визначення сторони яка несе ризик та відповідальність сторін, відсутність даних істотних умов є підставою згідно даної статті для визнання договору недійсним в порядку передбаченому законом.
Отже, договір оренди землі вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах передбачених вищезазначеним законом та скріплення його підписом особи, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих на законі, довіреності, установчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2004р. між Тернопільською міською радою, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль (Орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_2, (Орендар) укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради № 4/12/65 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення -землі промисловості та іншого призначення, яка знаходиться у м. Тернополі по вул. Л. Курбаса, 5 (п.1 договору) для обслуговування викуплених та переобладнання під магазин з продажу продовольчих та супутніх товарів приміщень.
Пунктом 43 договору сторони передбачили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір оренди зареєстрований у Тернопільській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що в книзі записів засвідчення факту реєстрації 07.12.2004р. вчинено запис за № 1679.
Також зазначеним пунктом договору сторони визначили, що невід'ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або акт відновлення меж; акт приймання-передачі об'єкта оренди; виписка з рішення міської ради та нормативна грошова оцінка земельної ділянки.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним п. 43 договору оренди землі, який укладений 20.09.2004р. і яким передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0554 га по вул. Л.Курбаса, 5 в м. Тернополі в частині визначення меж згаданої земельної ділянки, який, на думку позивача, порушують його права користувача земельною ділянкою з тих підстав, що користування СПД ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0554 га порушує принцип пропорційності користування земельною ділянкою інших мешканців будинку по вул.. Л.Курбаса, 5 і позивачу, як власнику частини нежитлового приміщення у тому ж будинку, згідно рішення Тернопільської міської ради від 11.12.2003р. № 4/9/85 та № 19 від 26.01.2005р. виділено земельну ділянку без встановлення меж з метою уникнення спірних питань, пов'язаних із спільним користуванням земельною ділянкою, що є прибудинковою територією.
Відповідно до п. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного інтересу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Позивачем оспорюється п. 43 договору від 20.09.2004р. в частині визначення меж земельної ділянки. Документом, який є невід'ємною частиною договору, у відповідності до п. 43 договору, що визначає межі земельної ділянки, є акт винесення в натуру зовнішніх меж земельної ділянки від 15.09.2004р.
Частиною 2 статті 15 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
При цьому під актом розуміється юридична форма рішень державного чи іншого органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, тобто акти ненормативного характеру, які породжують певні права та обов'язки суб'єкта (або визначеного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - осіб, яким такий акт адресований.
В даному випадку, предметом позову і спору по справі, є документ - акт винесення в натуру зовнішніх меж земельної ділянки від 15.09.2004р., який за своїм змістом не є актом, що породжує правові наслідки, змінює чи припиняє права позивача згідно зі ст.ст. 11, 15 ЦК України, а є землевпорядною документацією, яка містить певні відомості, інформацію про місце розташування земельної ділянки, її межі, що засновані на рішеннях, правочинах та здійсненому комплексі робіт, а відтак спір щодо інформації чи відомостей, що містяться в документах не може бути предметом розгляду такого спору в господарському суді, оскільки право на звернення допускається у спосіб, визначений законом, тому згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України даний спір не підвідомчий господарським судам.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Провадження у справі № 15/53-1188 припинити.
2.Дану ухвалу надіслати сторонам.
Суддя