Справа № 357/4551/19
2/357/2684/19
Категорія 25
(ЗАОЧНЕ)
18 листопада 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики від 28.03.2016 року, відповідно до якого відповідач отримав від позивача грошові кошти у сумі 9 000 грн. та зобов'язався повернути в строк до 28.05.2016 року; договір позики від 17.02.2017 року - на суму 24 600 грн.. Однак, у визначений договором строк відповідач не виконав зобов'язання, суму боргу не сплатив, а тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг в розмірі 41 727,11 грн., а саме: 9 000 грн. - сума основного боргу за договором позики від 28.03.2016 року, 784,84 грн. - три проценти річних за договором позики від 28.03.2016 року, 3289,50 грн. - сума інфляційних втрат за договором позики від 28.03.2016 року, 4 052,77 грн. - сума процентів за користування коштами за договором позики від 28.03.2016 року, 24 600 - сума основного боргу за договором позики від 26.02.2017 року та судові витрати по справі.
Ухвалою від 30.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, а тому згідно ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 3 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, судом встановлено, що 28.03.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 9 000 грн. строком на 2 місяці, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноручно. Станом на дату звернення до суду з позовом відповідач не повернув вказані кошти та відмовляється їх повертати.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК Українив изначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму позики відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичним особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однієї із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Суд зазначає, що відносини позики вважаються оплатними, якщо їх безоплатний характер прямо не встановлений ЦК, іншими законодавчими актами або конкретним договором. Відсутність у договорі умови про винагороду не означає, що договір є безоплатним. Свідченням безоплатного характеру договору позики може бути пряма вказівка закону або застереження в умовах договору про його безоплатний характер. В іншому випадку договір вважатиметься оплатним, навіть за відсутності в ньому умов щодо конкретно визначеної суми винагороди.
При цьому проценти, визначені ст. 1048 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених ст. 1048 ЦК України і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК України, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 1048 ЦК Україниі сплати трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК України, є правомірним.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підставі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до правового висновку ВСУ, викладеному в постанові від 11.11.2015 року №6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами.
Таким чином, оскільки борг за договором позики від 28.03.2016 року відповідачем не повернуто, позивач має право на одержання від відповідача процентів від суми позики за ставкою Національного банку України відповідно до ст. 1048 ЦК України за період з 29.05.2016 року по 25.04.2019 року та відповідач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу позивача зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми за період з 29.05.2016 року по 25.04.2019 року.
Позивачем надано відповідні розрахунки на підтвердження проведених нарахувань. Перевіривши правильність нарахування процентів за користування коштами у розмірі облікової ставки НБУ, відповідно до ст. 1048 ЦК України та 3 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України, судом встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено вірно, відповідачем розрахунки не заперечувались та на спростування їх власних розрахунків не надано.
На підставі ст. 1048 ЦК України позивачем за період з 29.05.2016 року по 25.04.2019 року нараховані проценти за користування коштами від суми позики 4 052 грн. 77 коп.
У зв'язку із простроченням відповідачем сплати суми основного боргу позивачем нараховано відповідно до ст.625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми за період з 29.05.2016 року по 25.04.2019 року у розмірі 784 грн. 84 коп., та 3 289 грн. 50 коп. інфляційних втрат.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, з врахуванням наведеного, позивач у повному обсязі довів свої позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором позики від 28.03.2016 року, інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування коштами за договором позики від 28.03.2016 року, а тому суд вважає за можливе в цій частині позов ОСОБА_1 задовольнити.
Щодо вимоги про стягнення боргу за договором позики від 17.02.2017 року, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось, відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).
Ця особливість реальних договорів зазначена у частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною другою статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
При цьому, наявність оригінала розписки у позивача (позикодавця) згідно з положеннями статті 545 ЦК України свідчить, що зобов'язання з повернення позики позичальником не виконано.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (Правовий висновок Верховного Суду України у справі за № 6-2789цс16).
Окрім цього, Верховний Суд України у справі № 6-1967цс15 зауважив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
З урахуванням викладеного, надана позивачем розписка від 17.02.2017 року (26.02.2017 року), на переконання суду, не являється підтвердженням укладеного між сторонами договору позики, оскільки не містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та не зрозумілою є дата отримання цих коштів, а отже не породжує наслідків у вигляді стягнення заборгованості за невиконання вказаного зобов"язання.
За встановлених обставин вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись 256, 526, 530, 599, 610, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 280-281, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ) про стягнення боргу за договорами позики, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) борг за договором позики в розмірі 9 000 грн. 00 коп., 3 289 грн. 50 коп. інфляційних втрат, 3% річних за невиконане грошове зобов'язання у розмірі 784 грн. 84 коп. та проценти за користування коштами в розмірі 4 052 грн. 77 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяБ. І. Кошель