Справа № 2а - 2318
2010 рік
25 березня 2010 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого - Руденко В.В.
при секретарі - Заякіні Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялті про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, 2046 гривень 30 копійок соціальної допомоги за 2009 рік та січень 2010 року. Вимоги мотивовані тим, що він підпадає під категорію „дитина війни” в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Однак з вини відповідача пільги за вказаний період йому не виплачені.
Позивач до суду не з'явився та просив суд розглянути позовну заяву за його відсутності.
Відповідач також до суду не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, проти позову заперечував, оскільки позивач отримує вже надбавку до пенсії „ Учасникам війни”. Закон передбачає виплату лише однієї надбавки за вибором позивача. Відповідно, виплачувати її щомісячну соціальну допомогу як „дитині війни” нема законних підстав.
Позовну заяву відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України можливо розглянути в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані докази суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.1 цього Закону дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач народилася 12 липня 1932 року, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 2 вказаної статті ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач протягом 2009 року виплачувалась надбавка, як учаснику війни. Вона із заявою про нарахування їй щомісячної соціально допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» до відповідача не зверталася.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни є необґрунтованими, оскільки позивачем був обраний інший вид підвищення до пенсії, який йому нараховувався та виплачувався. Подвійна надбавка до пенсії нараховуватись та виплачуватись не може.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни”; Закону України № 1691 - VI від 18 лютого 2010 року «про підвідомчість справ, пов'язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10 березня 2010 року, суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялті про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: