Справа № 2а - 2305
2010 рік
11 березня 2010 року Ялтинський міський суд АР Крим
в складі: головуючого - Руденко В.В.
при секретарі - Заякіні Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі УПФ м. Ялти) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, 1837 гривень 80 копійок соціальної допомоги за 2009 рік. Вимоги мотивовані тим, що він підпадає під категорію „дитина війни” в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і має право на пільги, передбачені цим Законом. Однак з вини відповідача пільги за вказаний період йому не виплачені.
Позивач до суду не з'явився та просив суд розглянути позовну заяву за його відсутності.
Відповідач також до суду не з'явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, проти позову заперечував, оскільки кошти на виплату соціальних пільг відповідно до ст.. 7 Закону України № 2195 «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок державного бюджету. УПФ в м. Ялті, виплачує надбавки «дітям війни», відповідно до постанови КМУ № 530 від 28 травня 2008 року у повному обсязі. Також на користь позивача остановою Ялтинського міського суду вже була стягнута соціальна допомога за січень -грудень 2009 року та січень 2010 року.
Позовна заява відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України повинна розглядатись в порядку письмового провадження.
Дослідивши надані докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України „Про соціальний захист дітей війни” прийнятого Верховною Радою України 18 листопада 2004 року, відповідно до якого „дитина війни” - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач народився 02 жовтня 1938 року . На час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, тому віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в останній редакції , яка діяла у 2006 - 2008 роках, було визначено , що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення особи до адміністративного суду за захистом своїх прав , свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчисляється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав , свобод чи інтересів.
Статтею 58 Закону Украйни «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: «…» з 1 жовтня - 498 гривень.
Судом встановлено, що постановою Ялтинського міського суду 2а-1995 від 25 лютого 2010 року на користь позивача вже була стягнута соціальна допомога за січень - грудень 2009 року та січень 2010 року.
Таким чином подвійна соціальна допомога не може бути стягнута з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни”, суд
постановив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялті про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Севастопольський Апеляційний адміністративний суд через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
суддя: