Справа № 2а - 2222
2010 рік
29 березня 2010 року
Ялтинський міський суд АР Крим в складі: головуючого - Чорної О. В. при секретарі - Маланчук А. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим (далі УПФ м. Ялти) про зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, 2046 гривні 30 копійок соціальної допомоги за 2009 рік та січень 2010 року.
Вимоги мотивовані тим, що позивач э «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, які йому не сплачені відповідачем за зазначений період.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надана суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення, які мотивовані тим, що позивач знаходиться на обліку в УПФ м. Ялта, отримує пенсію та одержує надбавку «учасник війни». Оскільки виплачується тільки одна надбавка за вибором пенсіонера, то УПФ м. Ялта не має права виплачувати позивачу надбавку як «дитині війни».
Згідно із вимогами ч. 3 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши надані докази суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. ст. 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» «дитина війни» - особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) було менше 18 років.
Позивач народився 30 вересня 1929 року. На час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, тому він віднесений до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Учасникам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Статтею 8 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що у часниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом .
Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом, позивачу виплачується надбавка «учаснику війни» , із заявою про нарахування щомісячної соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» він до відповідача не звертався.
Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни є необґрунтованими, оскільки позивачем був обраний інший вид підвищення до пенсії, якій нараховувався та виплачувався.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази, з'ясувавши усі обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 70-72 , 86, 99, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України; ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо по відомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» №1691-VI від 18 лютого 2010 року(набрав чинності 10 березня 2010 року), суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний Суд Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: