Справа № 182/1370/19
Провадження № 2/0182/1576/2019
Іменем УКРАЇНИ
06.11.2019 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Рунчевої О.В.
секретаря: Нагаєвої Н.О.
розглянувши у судовому засіданні в м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
Позивач 01.03.2019 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.
08.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та АТ «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL -306/118/2008, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 16000,00 дол. США, строком до 09.07.2018 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08.07.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № РМL-306/118/2008, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С. О., реєстровий № 961. Предметом іпотеки за цим договором є квартира, загальною площею: 48.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності.
12.11.2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № № МL -306/118/2008 від 08.07.2008 року.
Також 12.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки РМL-306/118/2008 від 08.07.2008 року, реєстровий № 961.
Отже, до позивача перейшли усі права банку щодо права вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з виконання зобов'язання за кредитним договором, а також за договором іпотеки.
В порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України відповідачі не здійснюють погашення кредиту та сплати відсотків у строки та в розмірах встановлених кредитним договором.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року по справі № 182/2951/16-ц позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL -306/118/2008 від 08.07.2008 року у сумі 452314,67 грн., та судові витрати у розмірі 6784,72 грн., а всього суму у розмірі 459099,39 грн.
Оскільки зобов'язання за кредитним договором не виконано, то іпотека ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є дійсною, а позивач має законне право задовольнити свої вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки, у зв'язку з чим останній змушений звернутися до суду.
На підставі викладеного просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МL -306/118/2008 від 08.07.2008 року, укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» у сумі 459099,39 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № МL -306/118/2008 від 08.07.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С. О., реєстровий № 961 - квартиру, загальною площею 48.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; передати в управління іпотекодержателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмет іпотеки - квартиру, загальною площею: 48.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом надання права Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» примусового входу до предмета іпотеки, обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, заміни замків, а також укладання договорів про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Ухвалою про відкриття провадження від 08 січня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження та по справі призначено підготовче судове засідання. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Відповідачам за адресою їх реєстрації (а.с. 59-61) було направлено вказану ухвалу суду від 08.01.2019 року з копіями позовної заяви та доданими документами.
До суду повернулися конверти з копіями зазначеної ухвали, як не вручені у зв'язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с.65). Ухвала про відкриття провадження у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, вважається доставленою.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» Михайлова О.І. надійшло клопотання про розгляд вищевказаної цивільної справи за відсутності представника позивача (а.с.70).
Ухвалою суду від 29.08.2019 року закрито підготовче провадження по вказаній справі, справу призначено до розгляду по суті на 06.11.2019 року о 14-00 год.
До суду повернувся конверт з викликом на 06.11.2019 року як не вручений у зв'язку з іншими причинами, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с.87).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 08.07.2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та АТ «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № МL -306/118/2008, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 16000,00 дол. США, строком до 09.07.2018 року (а.с.9-12).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 08.07.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № РМL-306/118/2008, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С. О., реєстровий № 961. Предметом іпотеки за цим договором є квартира, загальною площею: 48.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцю на праві власності. (а.с.15-17).
Як вбачається з договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» продало право на кредитний портфель Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк» (а.с.18-29).
Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 20.11.2010 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», у зв'язку з укладенням договору купівлі - продажу кредитного портфелю № б/н від 12 листопада 2010 року, клієнт передав фактору права вимоги за кредитними договорами. За договором до фактора переходять всі права клієнта, як сторони, що іменується «Іпотекодержатель»/ «Заставодержатель» у зобов'язаннях, які виникли на підставі договорів (а.с. 28 на звороті).
Відповідно Витягу про реєстрацію в єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 19557214 від 08.07.2008 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.31-32).
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
За правилом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Встановлено, що Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року по справі № 182/2951/16-ц позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL -306/118/2008 від 08.07.2008 року у сумі 452 314,67 грн., та судові витрати у розмірі 6784,72 грн., а всього суму у розмірі 459099,39 грн. (а.с.33-34).
Зазначене судове рішення набрало законної сили 21.11.2016 року, а тому відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України встановлені у ньому обставини є преюдиційними при розгляді зазначеної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Однак, наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 04 вересня 2013 року у справі № 6-573цс13).
Разом із тим, задоволення подібних позовних вимог можливе лише у разі, коли суду надані беззаперечні докази того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання.
Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
В обґрунтування позову позивач посилався також на п.п. 6.1, 6.2 Договору іпотеки РМL-306/118/2008 від 08.07.2008 року, тобто на виникнення іпотечного випадку.
Відповідно до п. 6.4.2. ст. 6 Договору іпотеки РМL-306/118/2008 від 08.07.2008 року, при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань. У випадку непогашення боржником або іпотекодавцем боргових зобов'язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов'язань, вказаному в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов'язаний реалізувати предмет іпотеки протягом 1 року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов'язань та інших фактичних вимог. Залишок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, після погашення боргових зобов'язань, інших фактичних вимог та відшкодування всіх витрат іпотекодержателя, повертається іпотекодавцю відповідно до чинного законодавства України.
В матеріалах справи відсутні докази, на підтвердження того, що перед зверненням до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмові вимоги про усунення порушень з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» або іпотечне повідомлення, передбачене ст. 6 договору іпотеки від 08.07.2008 року .
Таким чином, іпотекодержатель здійснив судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки без дотримання вимог спеціального закону з питань усунення порушень, вимог положень договору іпотеки від 08.07.2008 року.
Також судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що на час розгляду справи, рішення Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року по справі № 182/2951/16-ц не виконано. Зазначені докази не подані позивачем, з зв'язку з чим не виконані вимоги ст.ст.12, 81 ЦПК України; не заявлено відповідних клопотань про витребування доказів, що передбачено ст. 84 ЦПК України.
Звертаючись з позовом, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості в сумі 459099, 39 грн., при цьому позивач не надав доказів, на підтвердження погашення, часткового погашення, а також не можливості погашення суми заборгованості з боку відповідачів.
Тому, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, розмір якої встановлено рішенням про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, доказів про виконання або не виконання рішення в примусовому порядку, позивачем не надано, так як у разі виконання рішення суду на час розгляду справи може вплинути на обсяг кінцевого боргового зобов'язання позичальника.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки - слід відмовити за недоведеністю.
Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст.ст.525, 526, 530, 629, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: О. В. Рунчева