Справа № 182/1109/19
Провадження № 1-кп/0182/639/2019
20.11.2019 м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі кримінальне- провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2017 за № 12017040340001577 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянки України, яка зареєстрована та мешкає у АДРЕСА_1 , не працює, не заміжня, на утриманні нікого не має, із середньою освітою, відповідно до ст. 89 КК України вважається такою, що не має судимості
у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5 ,
Обвинувачена ОСОБА_3 19.04.2017 о 10.45 год., знаходячись в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 побачила мобільний телефон «Samsung Galaxy GТS 5360» рожевого кольору, який належать ОСОБА_6 .
В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення мобільного телефону «Samsung Galaxy GТS 5360». Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, із корисливих мотивів, знаходячись в будинку АДРЕСА_2 об 11.00 год., в присутності неповнолітнього ОСОБА_7 відкрито викрала зі столу кухні мобільний телефон «Samsung Galaxy GТS 5360», який належить ОСОБА_6 , вартість якого, згідно висновку експерта № 161 від 27.04.2017, станом на 19.04.2017 становить 700 грн.
Після чого із мобільним телефоном «Samsung Galaxy GТS 5360» зникла із місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинила ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 700 грн.
Крім того, ОСОБА_3 19.04.2017 об 11.05 год., після вчинення відкритого викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону «Samsung Galaxy GТS 5360», знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , побачила на полиці тумбочки мобільний телефон «Nokia RМ969» чорного кольору, який належать ОСОБА_6 .
В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, повторно, із корисливих мотивів, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 об 11.10 год. викрала з полиці тумбочки мобільний телефон «Nokia RМ969», вартість якого, згідно висновку експерта № 160 від 27.04.2017, станом на 19.04.2017 становить 1 327 грн.
Після чого із мобільним телефоном «Nokia RМ969» зникла із місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинила ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1 327 грн.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 винуватою себе визнала повністю і показала суду, що ОСОБА_6 знає давно, остання товаришувала з її мамою. Певний час вона у неї жила. 19.04.2017 прийшла до ОСОБА_6 зі своїм колишнім чоловіком в гості. Це було приблизно об 11.00 год. ОСОБА_6 дома не було. Дома були її діти. Вони зайшли до будинку. Старший син ОСОБА_6 запропонував їм чаю. Вони сиділи, пили чай. В цей час вона побачила на столі мобільний телефон «Самсунг» рожевого кольору. Вирішила його вкрасти. В присутності старшого сина потерпілої, якому було приблизно 10-11 років, вона забрала вказаний мобільний телефон собі. Син ОСОБА_6 все це бачив, він лише спитав, що він скаже мамі. Потім вона зайшла до кімнати, де був молодший син потерпілої, вона почала з ним говорити. В це час побачила на тумбочці мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору, вирішила і його вкрасти. Вона забрала телефон, як вона це робила, ніхто не бачив. Після цього вийшла з будинку і вони з чоловіком пішли. Телефони продали на ринку. За яку суму не пам'ятає. Після вчинення злочину та направлення до суду обвинувального акту, вона поїхала в м. Київ на заробітки, так як хотіла відшкодувати потерпілій збитки. Хоча й мала заробітки, проте потерпілій спричинену шкоду так і не відшкодувала. Дуже шкодує, що все так сталося. У скоєному розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, про місце і час розгляду справи була сповіщена належним чином, про причину неявки до суду не повідомила, заяв про відкладення справи не поступало, тому суд вважає можливим розглянути справу за її відсутності.
Крім показань обвинуваченої її винуватість, на думку суду, повністю доведена зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12017040340001577, законність, достовірність та допустимість яких сторонами судового провадження не оспорювалися:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 20.04.2017 потерпілої ОСОБА_6 , в якій вказує, що 19.04.2017 приблизно о 10.45 год. невідома особа, знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_2 умисно, таємно викрала мобільний телефон «Nokia» та відкрито, у присутності неповнолітнього ОСОБА_7 , викрала мобільний телефон «Samsung Galaxy». У вчиненні злочину підозрює ОСОБА_3 (а.п. 8);
- заявою ОСОБА_6 про надання дозволу співробітникам поліції на проведення огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . (а.п. 17);
- протоколом огляду місця події від 21.04.2017 - приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Зафіксовано місце, звідки був викрадений мобільний телефон «Nokia». Під час огляду нічого не виявлено та не вилучено. До протоколу огляду долучено фото-таблицю. (а.п. 18-32);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2017, в ході якого неповнолітній свідок ОСОБА_8 у присутності законного представника ОСОБА_6 , з 4-ох осіб упізнав ОСОБА_3 , як дівчину на ім'я ОСОБА_9 , яка 19.04.2017 приходила до них додому та забрала мобільний телефон. Впізнає її за рисами обличчя та волоссям. (а.п. 53-56);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2017, в ході якого неповнолітній свідок ОСОБА_7 у присутності законного представника ОСОБА_6 , з 4-ох осіб упізнав ОСОБА_3 , як дівчину ім'я ОСОБА_9 , яка 19.04.2017 приходила до них додому з двома невідомими чоловіками та у його присутності забрала мобільний телефон. Впізнає її за рисами обличчя, кольором волосся, зачіскою. (а.п. 59-72);
- висновком судово-товарознавчої експертизи № 160 від 27.04.2017, згідно якого ринкова вартість не наданого на дослідження майна: мобільного телефону «Nokia RМ969», придбаного в 2015 році, знаходиться у робочому стані, з урахуванням зносу станом цін на 19.04.2017 складає 1 327 грн. 00 коп. (а.п. 116-120);
- висновком судово-товарознавчої експертизи № 161 від 27.04.2017, згідно якого ринкова вартість не наданого на дослідження майна: мобільного телефону «Samsung Galaxy GТS 5360», придбаного в 2013 році, з урахуванням зносу станом цін на 19.04.2017 складає 700 грн. 00 коп. (а.п. 126-129);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 28.04.2017, в ході якого ОСОБА_3 розповіла та показала як вона викрала мобільні телефони. Вказані нею місця, звідки вона викрала телефони, збігаються з місцями, зафіксованими в ході огляду місця події. До протоколу долучено диск з відеозаписом слідчого експерименту. (а.п. 161-165).
Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченої винною у вчиненні кримінального правопорушення, за яким вона обвинувачується.
Дії обвинуваченої ОСОБА_3 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості (ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України).
Також суд враховує обставини справи, що обвинувачена викрала мобільний телефон у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , 2002 р. народження. Також суд враховує особу винної, яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності, хоча відповідно до ст. 89 КК України на даний момент вважається такою, що немає судимості (а.п. 215), має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризуються добре (а.п. 160), не працює, не перебуває на наркологічному та психіатричному обліках (а.п. 153-154). Також судом враховується те, що ОСОБА_3 , знаючи, що до Нікопольського міськрайонного суду був направлений обвинувальний акт відносно неї, покинула місце мешкання та поїхала в м. Київ, внаслідок чого обвинувальний акт був повернутий прокурору, що після вчинення злочину пройшов значний час, але обвинувачена не вжила жодних заходів щодо добровільного відшкодування шкоди, хоча б частково, потерпілій.
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд вважає щире каяття та відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України - визнання вини.
Обставини, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_3 покарання в межах санкцій статей, за якими кваліфіковано її дії, у виді позбавлення волі.
Судом враховується також те, що обвинувачена злісно ухилялася від органу досудового слідства, у зв'язку з чим була оголошена в розшук 01.11.2018. Вказані дані про особу обвинуваченої свідчать про неефективність застосування до неї ст. 75 КК України для попередження вчинення нових злочинів.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Що стосується порядку зарахування обвинуваченій ОСОБА_3 строку попереднього ув'язнення у строк призначеного покарання, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), згідно якої, якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переважуючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
Таким чином, у разі вчинення злочину особою до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 вчинила злочини 19 квітня 2017 року, затримана згідно протоколу затримання 28 січня 2019 р.
Враховуючи зазначені обставини, а також положення ч.ч. 1, 4 ст. 5 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дня позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII) за період з 28 січня 2019 року.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено
Запобіжний захід стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 необхідно залишити тримання під вартою.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази відсутні.
Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченої процесуальні витрати на залучення експертів при проведенні товарознавчих експертиз в сумі 340 грн. 00 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому їй обвинуваченню за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України і призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 міс.,
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
Строк покарання рахувати з моменту проголошення вироку.
Зарахувати у строк відбування покарання час досудового тримання ОСОБА_3 під вартою по цьому провадженню з 28 січня 2019 року до дня проголошення вироку.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 - VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015) зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі - з 28.01.2019 до дня набуття вироком законної сили.
Запобіжний захід - тримання під вартою - залишити без змін до набуття вироком законної сили. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів 340 (триста сорок) грн. 00 коп.
Речові докази відсутні.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченій і прокурору. Сторони кримінального провадження мають право отримати копію вироку у суді.
Суддя: ОСОБА_1